Відсутність обов’язку кратної сплати судового збору при зверненні прокурора в інтересах кількох державних органів

Відсутність обов’язку кратної сплати судового збору при зверненні прокурора в інтересах кількох державних органів

 

У грудні 2024 року заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Ставищенської селищної ради. Прокурор вимагав визнати протиправною бездіяльність ради щодо розгляду подання про віднесення земельних ділянок до самозалісених та зобов’язати орган місцевого самоврядування прийняти відповідне рішення. Позов було мотивовано необхідністю захисту лісових ресурсів через неналежне виконання радою вимог земельного законодавства.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 05 травня 2025 року, яку підтримав Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 вересня 2025 року, повернув позовну заяву прокурору. Суди попередніх інстанцій керувалися тим, що прокурор зазначив двох позивачів (державних органів), а отже, мав сплатити судовий збір за кожного з них окремо. Оскільки прокурор не здійснив доплату за другого позивача у встановлений судом строк, позов було повернуто як такий, що не відповідає вимогам закону щодо усунення недоліків.

Верховний Суд за результатами касаційного розгляду скаргу прокурора задовольнив, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд дійшов висновку, що повернення позову було безпідставним, оскільки прокурор при зверненні в інтересах держави є єдиним суб’єктом сплати судового збору. Визначення у позові кількох органів влади не свідчить про множинність заявників, а лише конкретизує сферу публічних правовідносин, у які втручається прокурор для захисту єдиного державного інтересу.

Мотиви постанови ґрунтуються на тому, що прокурор не виступає представником окремих державних органів, а реалізує самостійну конституційну функцію захисту інтересів держави. Для цілей справляння судового збору юридичне значення має не кількість органів, в особі яких заявлено позов, а кількість осіб, які фактично підписують та подають процесуальний документ. Суд наголосив, що штучне збільшення витрат на судовий збір залежно від кількості уповноважених органів створює непередбачені законом перешкоди для реалізації повноважень прокуратури та обмежує доступ до правосуддя.

При ухваленні рішення Суд спирався на положення статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 4 та 6 Закону України «Про судовий збір», а також статті 5, 53 та 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21, згідно з якою статус прокурора в судовому процесі є особливим і не може ототожнюватися зі звичайним представництвом інтересів приватних осіб.

Основні правові висновки Верховного Суду за результатами розгляду цієї справи:

1.     При зверненні прокурора до адміністративного суду з позовом в інтересах держави судовий збір сплачується прокурором як єдиним суб’єктом сплати судового збору, незалежно від кількості зазначених у позові державних органів, в особі яких він діє.

2.     Вказівка у позовній заяві кількох уповноважених органів не означає звернення до суду кількох позивачів у розумінні законодавства про судовий збір, оскільки державний інтерес у межах відповідних публічно-правових відносин є єдиним для цілей звернення до суду та справляння судового збору, а прокурор виступає від імені держави загалом (зазначення кількох органів лише деталізує компетенційну сферу, в якій виникло порушення, не змінюючи при цьому суб’єктний склад сторони позивача).

3.     Факт набуття державним органом статусу позивача після відкриття провадження за позовом прокурора (ex lege) не покладає на такий орган обов’язку сплати судового збору та не створює підстав для витребування від прокурора додаткових платежів за кожного з учасників на стадії подання позову.

 

Постанова Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у справі № 320/62443/24 (адміністративне провадження № К/990/43861/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/132767429