Заборона суперечливої поведінки влади: Верховний Суд захистив право постійного землекористувача на відновлення меж земельної ділянки

Заборона суперечливої поведінки влади: Верховний Суд захистив право постійного землекористувача на відновлення меж земельної ділянки

У касаційному провадженні Верховного Суду перебувала адміністративна справа за позовом АТ до Хмельницької міської ради. Спір стосувався відмови органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, якою підприємство користується на підставі Державного акта ще з 1999 року.

У цій справі було встановлено, що АТ є законним правонаступником підприємства, якому було видано Державний акт на право постійного користування землею площею понад 22 га. Оскільки відомості про межі ділянки не були внесені до Державного земельного кадастру (ДЗК), позивач намагався реалізувати своє право на реєстрацію меж. Проте Хмельницька міська рада тричі відмовляла у наданні відповідного дозволу, мотивуючи це тим, що частини цієї земельної ділянки протягом минулих років уже були вилучені або передані в оренду іншим фізичним та юридичним особам. На думку міської ради, наявність суміжних користувачів та вже зареєстрованих у ДЗК малих ділянок у межах великого масиву робить відновлення меж за старим Державним актом неможливим.

Суд першої інстанції позов задовольнив, вважаючи Державний акт чинним та обов’язковим для виконання. Проте апеляційний суд скасував це рішення, вказавши, що позивач не може претендувати на встановлення меж усього масиву, оскільки частина земель уже правомірно перебуває у користуванні третіх осіб.

Верховний Суд не погодився з висновками апеляційної інстанції, касаційну скаргу АТ задовольнив частково, а справу направив на новий розгляд. Суд зауважив, що надання дозволу на розробку технічної документації — це лише початкова процедурна стадія, яка не створює нових прав, а лише спрямована на уточнення вже існуючих.

Особливу увагу Суд приділив принципу venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). Суд наголосив, що орган місцевого самоврядування, який у минулому сам створив ситуацію правової невизначеності (передавши частини ділянки третім особам без належного коригування первинного Державного акта), не може тепер посилатися на цю невизначеність як на підставу для відмови землекористувачу у вчиненні дій, спрямованих на її усунення. Така поведінка суб’єкта владних повноважень суперечить принципу добросовісності та правової визначеності.

Крім того, Верховний Суд підкреслив значення принципу «правомірних очікувань»: володіючи чинним Державним актом, суб’єкт має право розраховувати, що держава сприятиме йому в реєстрації ділянки в сучасних реєстрах, а не блокуватиме цей процес. Процедура встановлення меж якраз і передбачає механізм узгодження прав суміжних землекористувачів на етапі погодження документації, а не на стадії надання дозволу на її розробку.

У цій справі Верховний Суд сформулював такі правові висновки:

1.     Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium): орган місцевого самоврядування не може посилатися на факти передачі частин земельної ділянки іншим особам як на перешкоду, якщо така ситуація виникла внаслідок його власних рішень. Влада зобов’язана діяти послідовно та сприяти землекористувачу в уточненні меж частини ділянки, що залишилася в його користуванні.

2.     Технічний характер дозволу на відновлення меж: надання згоди на розробку технічної документації не є актом відчуження землі чи наданням нового права. Це лише стадія фіксації фактичних обставин у натурі, яка дозволяє привести відомості старого Державного акта у відповідність до вимог сучасного Державного земельного кадастру.

3.     Захист «правомірних очікувань»: наявність у особи нескасованого Державного акта на право постійного користування землею створює обґрунтоване очікування щодо сприяння держави в належному оформленні цього права. Відмова у наданні дозволу на розробку документації за наявності правової підстави (акта) є непропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном.

Постанова Верховного Суду від 11 липня 2025 року у справі № 560/5861/23 (адміністративне провадження № К/990/39235/23) — https://reyestr.court.gov.ua/Review/128799858