Юридична особа як суб’єкт права на конституційну скаргу (практика конституційних судів Словенії, Польщі, Латвії)

1. Рішення Конституційного Суду Словенії від 19.04.2018

Згідно із Конституцією і законом Про Конституційний Суд, подати конституційну скаргу до Конституційного Суду має право особа яка вважає, що її права чи основоположні свободи людини порушені. Лише особи, які дійсно можуть мати людські права і свободи, можуть звернутись із конституційною скаргою. Відповідно у разі подачі юридичною особою конституційної скарги щодо порушення прав і свобод, які в силу свого статусу вона мати не може, Конституційний Суд відхиляє таку конституційну скаргу як неприйнятну.

Враховуючи, що юридичні особи можуть відігравати важливу роль у здійсненні фізичними особами прав людини, необхідним є також конституційний захист юридичних осіб в окремих (не обов’язково всіх) сферах, де таким захистом користуються фізичні особи. Тому окремі права, гарантовані Конституцією фізичним особам як права людини, також визнаються Конституційним Судом за юридичними особами як конституційно захищені права (тобто конституційні права юридичних осіб).

Тим не менше, обсяг конституційних прав у різних юридичних осіб може бути різним. Обсяг таких прав у юридичних осіб публічного права є суттєво вужчим порівняно із юридичними особами публічного права. Історично концепція прав людини заснована на ідеї захисту від свавільного здійснення державної влади. Держава - як особа публічного права з цієї перспективи розглядається як загроза конституційним правам людини і як сила, яка зобов’язана забезпечити захист цих прав, але не як особа, яка має такий захист. Це стосується і всіх окремо взятих юридичних осіб публічного права: такі особи не можуть розглядатись як спосіб вільного розвитку конкретних індивідуумів (людей), які стоять за ними.

Відповідно до усталеної позиції Конституційного Суду Словенії юридичні особи публічного права не мають конституційних прав у випадках, коли вони здійснюють свої владні повноваження: діють як органи державної влади, діють з метою досягнення суспільного інтересу. Це включає не тільки сфери, де такі юридичні особи публічного права приймають рішення стосовно прав і обов’язків індивідуумів, але також загалом діяльність в сфері публічного права. За цією усталеною практикою Конституційного Суду, юридичні особи публічного права мають конституційні права тоді, коли вони діють як рівноправні учасники правовідносин.

По відношенню до Центрального банку Словенії Конституційний Суд зайняв позицію, за якою ЦБ не може бути носієм конституційних прав, оскільки він не діє як рівноправний учасник правовідносин, натомість є юридичною особою публічного права. Аналогічну позицію Конституційний Суд Словенії зайняв щодо Європейського центрального банку, який був заявником конституційної скарги в цій справі.

2. Рішення Конституційного Суду Латвії від 03.04.2001 (ст.327)

Права, свободи і обов'язки, передбачені Конституцією, застосовуються до юридичних осіб, якщо це не суперечить їх природі. Юридична особа має рівне право на звернення із конституційною скаргою до Конституційного Суду, хоча вона і не вказана прямо як суб'єкт звернення до Конституційного Суду, адже таке передбачене Конституцією право людини не є несумісним зі статусом юридичної особи.

3. Ухвала Конституційного Трибуналу Польщі від 18.12.2013

Заявник конституційної скарги - юридична особа, аеропорт, власниками акцій якого є органи місцевого самоврядування і державне підприємство.
Заявник скаржився на конституційність закону, який забороняв розподіл судових витрат в окремих судових процедурах.

Суд підтвердив, що у нього вже є сформована широка практика по неможливості подання конституційних скарг тих чи тих юридичних осіб публічного права (в т.ч. і органами місцевого самоврядування). Ця концепція охоплює і державні комерційні підприємства, які навіть у цивільних відносинах можуть не завжди втрачати свій публічний аспект.
Суд також наводить розлогі міркування щодо того, для чого і чому запроваджується таке обмеження.

Разом з цим, Суд зауважує, що такий підхід викликає ряд проблемних моментів (наприклад, коли у підприємства міняється власник і воно стає чи перестає бути державним на якомусь етапі провадження в Конституційному Суді, коли держава є лише частковим власником підприємства і важко визначити ступінь її впливу на нього).

Тому суд вирішив відступити від своєї попередньої практики і започаткувати новий підхід.
За нового підходу право на подачу конституційної скарги має визначатися шляхом оцінки не структури власності у заявника скарги, а того, чи може він [у даному конкретному спорі] мати конституційні права і свободи, які відповідно могли б бути порушені.
При цьому, як зауважує Суд, у нього немає сумнівів, що у юридичних осіб є конституційні права і свободи.

Із такого підходу слідує, що державні комерційні підприємства не можуть подавати конституційні скарги у спорах із державою, які тісно пов’язані із їх специфічним державним статусом.
Наприклад, в спорах із своїм же власником, який своїми рішеннями (в т.ч. законами) накладає обмеження на діяльність цих підприємств чи упорядковує порядок їх діяльності.

Суд також наводить приклад із своєї практики: раніше КС визнав неприйнятною скаргу державного підприємства, яке оскаржувало встановлені державою правила виплати державними підприємствами дивідендів. Такий спір не піднімав питання про порушення конституційних прав і насправді річ йшла про спір держави із самою собою.

З іншої сторони, у цих підприємств виникає право на подачу конституційної скарги у більшості цивільних спорів, і навіть у адміністративних спорах - тоді, коли річ йде про загальне законодавство, яке стосується діяльності всіх суб’єктів правовідносин однаково, тобто яке є нейтральним за субєктивним складом.

Застосовуючи цей підхід у поточній справі Конституційний Суд вказує, що оскаржена норма (заборона на розподіл судових витрат) носила нейтральний характер і ніяким чином не стосувалась статусу державного підприємства-заявника скарги. Ця заборона стосувалась всіх учасників відповідних правовідносин, в т.ч. підприємств, які не були державними.

А отже, у цьому спорі у заявника було право на подачу конституційної скарги.