Юрисдикція адміністративного суду у спорах щодо процедурних порушень Міністерства юстиції під час розгляду скарг у сфері державної реєстрації

Юрисдикція адміністративного суду у спорах щодо процедурних порушень Міністерства юстиції під час розгляду скарг у сфері державної реєстрації

 

Чотири фізичні особи звернулися до суду з позовом проти Міністерства юстиції України. Позивачі вимагали скасувати наказ Міністерства, яким було скасовано низку реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ці реєстраційні дії стосувалися включення позивачів до реєстру як нових кінцевих бенефіціарних власників кількох компаній. Скаргу на дії реєстраторів подала Служба безпеки України, мотивуючи це необхідністю захисту національних інтересів та дотримання санкційного законодавства. Позивачі ж стверджували, що Міністерство юстиції грубо порушило процедуру: не повідомило їх про розгляд скарги, прийняло скаргу від органу, який на той момент не мав на це повноважень, та порушило строки її розгляду.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою, яку підтримав Шостий апеляційний адміністративний суд, закрив провадження у справі. Суди дійшли висновку, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. На думку судів нижчих інстанцій, оскільки наказ Міністерства впливає на відомості про власників компаній, спір має приватноправовий (корпоративний) характер і повинен розглядатися господарським судом. Суди спиралися на практику, згідно з якою спори про скасування реєстраційних дій, що зачіпають права учасників товариств, належать до господарської юрисдикції.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу позивачів, скасував ухвали про закриття провадження та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд встановив, що оскарження процедурних порушень державного органу є публічно-правовим спором.

Обґрунтовуючи свою позицію, Верховний Суд зазначив, що необхідно чітко розрізняти спори про право (хто є справжнім власником) та спори про процедуру (чи дотримався орган влади закону при прийнятті рішення). У цій справі позивачі не просили визнати за ними право власності, а оскаржували виключно владно-управлінські дії Міністерства юстиції: відсутність повноважень у СБ України на подання скарги, неповідомлення зацікавлених осіб та порушення строків. Перевірка того, чи діяв орган державної влади «на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом», є виключним завданням адміністративного судочинства.

Мотиви Суду ґрунтувалися на тому, що Міністерство юстиції в цих правовідносинах виступає як суб’єкт владних повноважень, що здійснює контрольну функцію. Навіть якщо рішення органу опосередковано впливає на майнові інтереси, оскарження самого процесу прийняття цього рішення (адміністративної процедури) не може бути виведене з-під контролю адміністративних судів. Суд також послався на новий Закон «Про адміністративну процедуру», який підкреслює обов’язок органів влади забезпечувати право особи на участь у розгляді справи, що стосується її інтересів.

Суд спирався на статті 19 та 55 Конституції України, статті 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України, а також статтю 34 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Було враховано практику Європейського суду з прав людини щодо права на доступ до суду та неприпустимості обмеження юрисдикції, яке призводить до неможливості захисту прав від свавілля державних органів.

 

Основні правові висновки Верховного Суду:

1.     Спори щодо законності наказів Міністерства юстиції, прийнятих за результатами розгляду скарг у сфері державної реєстрації, належать до адміністративної юрисдикції, якщо предметом позову є виключно дотримання процедури розгляду скарги та наявність повноважень у суб’єкта владних повноважень.

2.     Необхідно розрізняти корпоративні спори (щодо права на частку в компанії) та публічно-правові спори (щодо законності дій Міністерства як контролюючого органу). Перевірка дотримання адміністративної процедури (повідомлення сторін, строки, повноваження) є виключною компетенцією адміністративного суду.

3.     Закриття провадження в адміністративній справі лише через майновий вплив оскаржуваного акта є порушенням права на доступ до правосуддя, якщо суттю вимог є захист від протиправних дій або рішень суб’єкта владних повноважень під час виконання ним управлінських функцій.

 

Постанова Верховного Суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 320/48137/23 (адміністративне провадження № К/990/33404/25) — https://reyestr.court.gov.ua/Review/130870608