Конституційний контроль за нечинними і зміненими законами (Конституційний Суд Литви)

Рішення Конституційного Суду Литви від 26 березня 2006 року у справі про фінансування судів і про повноваження Конституційного Суду переглядати свої власні акти та закривати провадження у справі

 

В межах справи розглядалось два питання:
1) щодо конституційного контролю за нечинними (зміненими) законами;
2) щодо можливості скорочення оплати суддів на час економічних криз.
Відповідне положення в законі Про КС Литви було сформульовано примірно наступним чином: "Втрата чинності оскаржуваним актом є підставою для ухвалення рішення про закриття провадження у справі".

Це положення майже повністю тотожне відповідним нормам і нашого ЗУ "Про КСУ" (стаття 62) - за якою КСУ може здійснювати конституційний контроль лише щодо чинних законів, або щодо нечинних законів із ультраактивною дією (які по суті є різновидом все ж таки чинних законів).
Окружний адміністративний суд Вільнюса оскаржив це положення в Конституційному Суді як таке, що унеможливлює захист конституційних прав і свобод.

В рішення Конституційний Суд розкриває наступні питання:
1) як повинні ухвалювати рішення суди загальної юрисдикції, значимість єдності судової практики в розрізі Конституції, як суди загальної юрисдикції зобов’язані слідувати своїй раніше сформованій практиці;
2) чому не можна тлумачити Конституцію буквально і які проблеми можуть від цього виникнути;
3) що таке конституційна доктрина, стабільність Конституції, яка їх значимість, як вони формуються і як повинні змінюватись, коли і як суд може змінити свою правову позицію з певного питання;
4) яким чином конституційні правки впливають на зміну доктрини, а також в якій мірі допустимо після правок застосовувати раніше ухвалені Конституційним Судом рішення;
5) чи може Конституційний Суд повторно досліджувати конституційність певного закону у разі зміни конституційної доктрини;
6) чому є неприйнятною беззастережна неможливість здійснення конституційного контролю за нечинними чи зміненими законами;
7) так все таки чи можна урізати зарплати суддів на час кризи?

Вирішуючи питання про можливість конституційного контролю нечинних законів суд приходить до такого висновку. 
В Литві немає конституційної скарги. Повноваження на звернення до Конституційного Суду щодо перевірки конституційності законів є, серед іншого, у суду загальної юрисдикції, який під час розгляду справи має сумніви щодо конституційності закону, який має бути застосований. 
Також це повноваження є традиційно у політичних субєктів.
Закриття конституційного провадження за зверненням  суду через втрату чинності законом призведе до того, що сумніви щодо його неконституційності не будуть зняті, а як наслідок це може призвести до порушення конституційних прав і свобод особи (у випадку, якщо закон все ж є неконституційним).
А отже, закриття провадження в цьому випадку буде неприйнятним.

Більше того, суд дійшов висновку, що формула "нечинність закону є підставою для закриття провадження" створює підґрунтя для законодавця умисно шукати способи припинити розгляд Конституційним Судом певної справи шляхом відміни оспореного закону або ухвалення буквального тотожного закону, який замінив би собою оспорюваний закон.

Узагальнюючи свій доктринальний підхід в цьому питанні суд дійшов такого висновку:
1) Конституційний Суд не має права відмовитись від перевірки конституційності нечинного чи зміненого закону, якщо за такою перевіркою звертається суд загальної юрисдикції;
2) У разі, якщо за перевіркою звертаються інші уповноважені політичні суб'єкти (не суди), то в такому разі КС може на власний розсуд вирішувати чи треба закривати провадження з урахуванням усіх особливостей справи.

На підставі цього суд вирішив, що оспорювана норма не є неконституційною абстрактно у разі, якщо застосовувати її у спосіб, який не суперечить конституційній доктрині.

Що стосується оплати суддів, то КС вирішив, що погіршення економіки країни може бути підставою для скорочення оплати суддів, але в мірі, яка не буде підривати їх незалежність.