Критерії розмежування трудових та цивільно-правових відносин при використанні аутсорсингу бухгалтерських послуг

Критерії розмежування трудових та цивільно-правових відносин при використанні аутсорсингу бухгалтерських послуг

 

Товариство звернулося до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка була проведена за відсутності керівника, а відносини з особою, яка виконувала функції бухгалтера, мали виключно цивільно-правовий характер, оскільки роботу організовувала ФОП на підставі договору про надання послуг.

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 03 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року, позов задовольнив. Суди виходили з того, що контролюючий орган не забезпечив належного повідомлення директора про перевірку, надіславши документи на номер телефону, який йому не належав. Також суди погодилися, що відсутність робочого місця, наказів та прямих виплат свідчить про відсутність трудових відносин між позивачем та виконавцем робіт.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу контролюючого органу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд. Суд констатував, що суди не надали належної правової оцінки фактичному змісту правовідносин, обмежившись перевіркою формальних ознак. Зокрема, поза увагою залишився той факт, що бухгалтерський облік є безперервним процесом праці, а не разовим завданням, що за своєю суттю є ознакою трудової функції.

Мотиви постанови ґрунтуються на пріоритеті змісту відносин над їхнім документальним оформленням. Суд зазначив, що виконання функцій головного бухгалтера особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, передбачає систематичну діяльність, доступ до електронних підписів та інтеграцію у внутрішню структуру підприємства. Крім того, Суд вказав, що неактуальність контактних даних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є ризиком самого суб'єкта господарювання і не може бути підставою для визнання перевірки незаконною.

При прийнятті постанови Суд спирався на положення статей 21 та 24 Кодексу законів про працю України, статтю 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також на норми Конвенції Міжнародної організації праці № 81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі. 

 

Основними правовими висновками Верховного Суду у цій справі є:

1.     Суб’єкт господарювання несе відповідальність за достовірність контактних даних у Єдиному державному реєстрі, тому надсилання повідомлення про перевірку на офіційно вказаний номер телефону вважається належним інформуванням, навіть якщо цей номер фактично використовується іншою особою.

2.     Ведення бухгалтерського обліку за своїм характером є безперервним процесом праці, а не виконанням конкретного разового результату, тому виконання функцій головного бухгалтера фізичною особою без статусу підприємця має ознаки трудових відносин, які потребують обов’язкового оформлення трудового договору.

3.     Формальне укладення цивільно-правового договору між підприємством та ФОП-посередником не виключає виникнення фактичних трудових відносин з виконавцем, якщо такий виконавець системно виконує організаційно-розпорядчі функції, має доступ до корпоративних систем обліку та підпорядковується вказівкам керівництва.

 

Постанова Верховного Суду від 21 листопада 2025 року у справі № 140/10379/24 (адміністративне провадження № К/990/20910/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/131958115