Критерії визначення початку перебігу строку звернення прокурора до суду у справах щодо захисту інтересів держави у сфері надрокористування

Критерії визначення початку перебігу строку звернення прокурора до суду у справах щодо захисту інтересів держави у сфері надрокористування

 

Заступник Генерального прокурора в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Державної служби геології та надр України за участю третьої особи — Товариства. Позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної служби геології та надр України від 27 червня 2019 року № 204 у частині надання Товариству спеціального дозволу на користування надрами, а також визнати недійсним сам спеціальний дозвіл № 6354. Свої вимоги Прокурор обґрунтовував тим, що дозвіл на Бережанську площу був виданий поза аукціоном нібито для створення наукового полігону, проте фактично використовувався для промислової розробки покладів газу, що суперечить вимогам законодавства.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 23 квітня 2024 року залишив позовну заяву без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 січня 2025 року залишив це рішення без змін. Суди попередніх інстанцій вважали, що тримісячний строк для суб’єкта владних повноважень розпочався з моменту публікації оскаржуваного наказу на офіційному сайті у 2019 році, а Прокурор мав знати про порушення значно раніше, ніж у 2023 році.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу заступника Генерального прокурора, скасував рішення судів нижчих інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд дійшов висновку, що висновки про пропуск строку були передчасними та не враховували специфіку представництва інтересів держави у сфері екологічної безпеки та надрокористування.

При ухваленні постанови Суд спирався на положення статей 13 та 16 Конституції України, які визначають надра об’єктом права власності Українського народу та встановлюють обов’язок держави щодо забезпечення екологічної безпеки. Верховний Суд наголосив, що засади превентивності та перестороги, закріплені в Орхуській конвенції (Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля), мають пріоритет над формальними процедурними обмеженнями у справах, де йдеться про загрозу природним ресурсам.

Мотивуючи рішення, Верховний Суд зазначив, що початок перебігу строку звернення прокурора до суду не може автоматично пов’язуватися лише з датою оприлюднення акта на сайті органу влади. Оскільки Прокурор не є безпосереднім учасником правовідносин у сфері надрокористування, на нього не покладається обов’язок постійного моніторингу всіх публікацій дозвільних органів. Відлік строку має розпочинатися з моменту, коли Прокурор у результаті реалізації своїх повноважень об’єктивно отримав достатню сукупність даних, що підтверджують ознаки протиправності акта.

Суд врахував, що для обґрунтування позову Прокурору було необхідно провести комплексний аналіз інформації, отриманої від Державної служби геології та надр України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та органів місцевого самоврядування. Лише після співставлення умов наданого дозволу з фактичною діяльністю Товариства, яка за ознаками не відповідала меті створення наукового полігону, Прокурор отримав підстави для звернення до суду.

Верховний Суд вказав на помилковість ототожнення моменту виникнення підстав для позову з моментом прийняття оскаржуваного рішення. У публічно-правових спорах щодо розпорядження природними ресурсами суди повинні застосовувати принцип пропорційності, уникаючи надмірного формалізму, який може призвести до легалізації триваючого порушення законодавства та завдання непоправної шкоди довкіллю через неможливість судового контролю.

Також Суд зазначив, що Державна служба геології та надр України як відповідач зобов’язана діяти виключно на підставі закону, і формальне посилання на пропуск строків позивачем не повинно ставати інструментом уникнення перевірки законності розпорядження надрами. Встановлення строку звернення до суду слугує меті правової визначеності, проте не може ставати перешкодою для захисту конституційних засад власності народу на природні ресурси.

 

Основні правові висновки Верховного Суду:

1.     Початок перебігу строку звернення прокурора до адміністративного суду з позовом в інтересах держави слід пов’язувати з моментом об’єктивного отримання ним матеріалів, що підтверджують ознаки протиправності акта, а не з датою його публічного оприлюднення.

2.     Процесуальні строки у сфері екологічної безпеки та надрокористування мають застосовуватися з урахуванням принципу превентивності, що виключає можливість залишення позову без розгляду виключно через формальні причини, якщо це перешкоджає захисту публічного інтересу від триваючих порушень.

3.     У спорах щодо використання природних ресурсів принцип правової визначеності має збалансовуватися з обов’язком держави забезпечити ефективний судовий контроль за раціональним використанням надр як національного багатства.

 

Постанова Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 320/39008/23 (адміністративне провадження № К/990/6863/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/131184277