Неконституційні вулиці (практика Конституційного Суду Словенії)

Витяг із рішення Конституційного Суду Словенії від 26.09.2011 року

 

1. Заявники оскаржують статтю 2 Постанови про встановлення і зміну назв доріг та вулиць на території муніципалітету Любляни в частині вулиці Тіто. ... Заявники зазначають, що вони проживали "під комуністичним режимом", в якому права і свободи людини систематично порушувались. Тому назва вулиці на честь Йосипа Броз Тіто нібито порушує їх право на людську гідність <...>

2. Заявники вважають, що Йосип Броз Тіто, незважаючи на певні позитивні елементи [в його політиці], історично був негативною людиною, недемократом та диктатором. Для нього права і свободи людини були лише пустими словами на папері. У свідомості багатьох жителів Словенії він нібито й сьогодні викликає страх і спогади щодо людей, страчених комуністичним режимом. Тому, на думку заявників, іменування вулиці в його честь становить собою форму підбурювання до ненависті та насильства. Заявники порівнюють іменування вулиці в честь Йосипа Броз Тіто з іменуванням вулиці в честь Адольфа Гітлера, Беніто Муссоліні чи Йосипа Віссаріоновича Сталіна. Кожне подібне іменування може порушувати право на повагу до особистої гідності і розпалювати дискримінацію, нетерпимість і насильство.

3. Відповідач, муніципалітет Любляни, зазначає, що... спірні вулиці були іменовані в честь історичної фігури, яка залишила важливий відбиток у період Другої світової війни та десятиліття після війни. Йосип Броз Тіто нібито був важливою історичною фігурою для словенців, оскільки був головнокомандувачем партизанської армії, яка в 1945 році звільнила територію сучасної Словенії від фашистської окупації. Про його велику історичну роль свідчать також численні нагороди, які Йосип Броз Тіто отримував від представників інших країн, а також те, що в багатьох містах світу його іменем названі вулиці чи площі. Муніципалітет Любляни додає, що дискусії щодо найменування вулиць можуть бути предметом демократичного діалогу, однак остаточне рішення щодо цього є демократичним правом більшості в міській раді.
<......>
6. Повага до людської гідності є юридично-етичним фундаментом сучасних держав, заснованим на концепції конституційної демократії, тобто на презумпції, що влада має бути обмежена певними основоположними правами і свободами людини, які вони мають в силу їх вродженого характеру. Усвідомлення того, що людська гідність є найвищою етичною цінністю і що повага до людської гідності має бути критерієм і обмеженням на здійснення державної влади, поступово зміцнювалося протягом століть. Людська гідність була вперше визнана на конституційному рівні як універсальна цінність, притаманна всім людям, наприкінці 18 століття після прийняття ключових конституційних документів у період становлення незалежних Сполучених Штатів Америки та Французької революції <...> після Другої світової війни принцип поваги до людської гідності став особливим універсальним принципом ... як основоположний конституційний принцип у конституціях нових демократій, які, кодифікувавши права людини, поставили особистість у центр конституційного ладу <...>
<......>
8. На відміну від колишньої Союзної Федеративної Республіки Югославія, Республіка Словенія є державою, керованою верховенством права, конституційний лад якої виходить із принципу поваги до прав і свобод людини вже в основних конституційних документах. З преамбули Конституції випливає той факт, що людська гідність є основоположною цінністю, яка пронизує весь правопорядок, і тому має об’єктивне значення у функціонуванні влади .. та при прийнятті нормативних актів. За своєю суттю людська гідність передбачає презумпцію, що кожна людина має рівну та абсолютну внутрішню цінність, оскільки він чи вона є людиною. Таким чином, повага до людської гідності тягне за собою захист невід’ємної цінності особистості від невиправданого втручання та вимог держави і суспільства.
<......>
13. У поточній справі символічний вимір статті 2 Постанови є конституційно релевантним. При перевірці конституційності нормативно-правових актів територіальних громад, якими іменуються вулиці, дороги, сквери, парки чи інші громадські місця, можна брати до уваги не лише практичні (тобто інформаційні) цілі такого найменування (наприклад, для полегшення орієнтації). Не можна не помітити, що таке іменування також має яскраво виражене символічне значення, а отже, демонструє манеру символічної поведінки відповідного державного органу. Назви обєктів громадських місць завжди підкреслюють важливість видатних історичних подій чи історичних постатей, а отже неминуче підкреслюють або викривають соціальні цінності, яких стосуються такі події чи постаті. Оскільки найменування громадських місць є офіційним актом, це означає, що влада визнає такі цінності, підтримує їх або ідентифікує себе з ними. Таким чином, назви громадських місць на честь певних історичних фігур, безсумнівно, виражають суспільне визнання їхньої роботи, досягнень або цінностей, які вони підтримували. Завдяки своїй символічній виразній силі таке іменування також може сприяти поширенню та зміцненню певних думок, ідей та цінностей.

14. Можна сказати, що нормативно-правовий акт чи інший акт влади, що має символічне значення, є неконституційним у випадках, якщо такий символ виражає цінності, несумісні з основними конституційними цінностями, такими як людська гідність, свобода, демократія та верховенство права. Офіційні акти державних і муніципальних органів влади, що мають символічне значення, не можна вважати порівнювати із ситуацією, коли окремі особи чи групи осіб висловлюють свої думки та переконання; право таких осіб чи груп осіб право висловлювати свої думки та погляди, які навіть можуть суперечити основним конституційним цінностям, знаходиться в площині плюралістичного суспільства, яке підтримується в конституційних положеннях про свободу совісті та свободу вираження поглядів. Натомість коли влада висловлює певні цінності, це не є питанням свободи вираження поглядів, оскільки за природою цього права людини ним користуються лише окремі особи та групи осіб, а не влада. лада завжди повинна діяти в інтересах суспільства, при цьому вона повинна поважати конституційні обмеження, які випливають з конституційних принципів і з прав людини і основних свобод. У зв’язку з тим, що вираження цінностей, які суперечать основоположним конституційним цінностям, не може відповідати суспільним інтересам, перевірка конституційності актів влади не підпорядковується принципу пропорційності (тобто зважування між суспільними інтересами та затронутими конституційними цінностями), натомість такі акти є неконституційними самі по собі. З конституційної точки зору, існує велика різниця, якщо певні неконституційні цінності захищаються та підтримуються особами через їхні особисті переконання або якщо влада ототожнює себе з такими цінностями через символи.

15. Символічний вимір вулиці Тіто нерозривно пов'язаний із символічним значенням імені Йосипа Броз Тіто, маршала Югославії, а потім прижиттєвого президента СФРЮ. Ім’я Тіто не лише символізує визволення території сучасної Словенії від фашистської окупації під час Другої світової війни, як стверджує муніципалітет Любляни, воно також символізує післявоєнний тоталітарний комуністичний режим, який відзначався широким і грубі порушення прав і свобод людини, особливо в десятиліття безпосередньо після Другої світової війни. Історичні факти, зафіксовані в численних документах та наукових історичних працях, свідчать також про позасудові повоєнні страти, політичні кримінальні провадження, розстріли осіб, які втікали через державні кордони, а також про зловживання владою з метою збереження однопартійної системи. Те, що Йосип Броз Тіто був лідером колишньої держави, означає, що саме його ім’я найбільшою мірою символізує колишній тоталітарний режим. Символічне значення Тіто не можна "розділити" так, щоб брати до уваги значення лише тих дій, які муніципалітет Любляни приписує його історичній ролі та особистості. Чергове іменування вулиці в честь Йосипа Броз Тіто, який є символом югославського комуністичного режиму, можна розуміти як підтримку не лише його як історичної постаті чи його окремих дій, а й як підтримку всього історичного періоду його правління та його правління як таке. Тому не важливо, яку мету переслідував муніципалітет, назвавши вулицю в честь Тіто; важливо, що оскаржувану Постанову об'єктивно слід розуміти як форму визнання колишнього недемократичного режиму.
<......>
17. Про несумісність колишнього комуністичного режиму з європейськими стандартами захисту прав і свобод людини, до яких прихильна Республіка Словенія, неодноразово зазначав і Конституційний Суд. У рішенні від 10.12.1992 року Суд зазначив, що колишня югославська держава була «державою, чия влада в період після війни проводила масові розстріли колишніх військових та нинішніх політичних опонентів, юридично неприйнятні кримінальні процеси з наступною смертною карою, незаконне захоплення майна, перешкоджання та ліквідацію політичних партій, тим самим змушуючи потерпілих не безпідставно боятися за своє життя, якщо вони проживали в такій країні». Конституційний Суд у рішенні від 15 січня 1998 підкреслив різницю між колишнім тоталітарним режимом і новою системою, яка базується на захисті прав людини, а також на вільних демократичних виборах: «Через болісний досвід словенського суспільства в період правління колишньою тоталітарною системою однією з найважливіших цілей словенської Конституції є запобігання будь-яким спробам відновлення тоталітарного режиму; це входить в її історичну місію».

18. У Словенії, де розвиток демократії та вільного суспільства, заснованого на повазі до людської гідності, почався з розриву з колишньою системою ... прославляння комуністичного тоталітарного режиму владою шляхом присвоєння вулиці імені лідера такого режиму є неконституційним. Таке найменування вулиці більше не є прийнятним, оскільки суперечить принципу поваги до людської гідності, який є основою конституційного ладу Республіки Словенія. ... Не лише жертви чи опоненти колишнього комуністичного режиму, а й інші представники суспільства можуть розцінювати такий акт з боку влади (іменування вулиці в честь Тіто) як офіційну підтримку колишнього комуністичного режиму. Такий акт суперечить цінностям, на яких ґрунтується Конституція.

19. На підставі вищезазначеного Конституційний Суд вирішив, що стаття 2 Постанови є неконституційною, оскільки порушує принцип поваги до людської гідності. Цей принцип визначений у статті 1 Конституції та тягне за собою обмеження у прийнятті рішень демократично обраними представницькими органами. Конституція обмежує як державу, так муніципалітети при здійсненні ними своїх повноважень. Таким чином, рішення муніципалітету Любляни про іменування вулиці в честь Йосипа Броз Тіто є предметом істотних обмежень, які випливають з Конституції, особливо якщо справа стосується захисту основних цінностей конституційного ладу, серед яких людська гідність займає центральне місце. Оскільки стаття 2 Постанови суперечить принципу поваги до людської гідності, Конституційний Суд її скасував.