Окрема думка судді КАС Верховного Суду Желтобрюх І.Л. у справі № 9901/689/18

<...> імперативними приписами до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу або положення міжнародного договору. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі вирішує питання про звернення до Конституційного Суду України (далі - КСУ) щодо конституційності такого закону, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України (частина 4 цієї ж статті).

Таким чином, зазначення судом про відсутність рішення КСУ не достатньо для обґрунтованого твердження про безпідставність доводів позивача про невідповідність положень цього Закону нормам Основного Закону. Перевірка закону на відповідність Конституції України є необхідною передумовою до його застосування, а в разі, коли твердження про його невідповідність покладені в основу позову, - слід проаналізувати такі доводи особи з викладенням відповідних висновків та обґрунтувань у судовому рішенні відповідно до вимог статті 246 КАС України. У випадку, що розглядається, від цього залежало питання законності ініціації дисциплінарної процедури, що безпосередньо відносилося до предмету доказування у справі, але суди не з`ясували по суті означеного кола питань.

Повний текст окремої думки судді КАС Верховного Суду Желтобрюх І.Л. у справі № 9901/689/18