Організаційні та технічні складнощі суб’єкта владних повноважень як неповажна причина пропуску строку апеляційного оскарження ухвали, постановленої в порядку судового контролю

Організаційні та технічні складнощі суб’єкта владних повноважень як неповажна причина пропуску строку апеляційного оскарження ухвали, постановленої в порядку судового контролю

 

Особа звернулася до суду з позовом до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради через неналежний розгляд заяви про надання компенсації за пошкоджене майно в межах програми «єВідновлення». Харківський окружний адміністративний суд задовольнив позов, зобов’язавши Департамент повторно розглянути заяву. Через тривале невиконання рішення суд встановив судовий контроль. Оскільки Департамент не подав звіт про виконання у визначений строк, ухвалою від 24 лютого 2025 року на директора Департаменту було накладено штраф у розмірі 90 840 грн.

Департамент оскаржив ухвалу про накладення штрафу до Другого апеляційного адміністративного суду 21 квітня 2025 року, значно пропустивши п’ятнадцятиденний строк оскарження. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску, відповідач посилався на складну безпекову ситуацію в місті Харкові, постійні обстріли, відключення електроенергії, а також несправність комп’ютерної техніки, що нібито унеможливило доступ до системи «Електронний суд».

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року Департаменту було відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції визнав наведені причини суб’єктивними та такими, що свідчать про неналежну організацію роботи державного органу, а не про наявність об’єктивних та непереборних перешкод.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу Департаменту без задоволення, а ухвалу апеляційного суду — без змін. Суд наголосив, що право на апеляційний перегляд не є абсолютним і вимагає від учасників справи, особливо суб’єктів владних повноважень, добросовісного виконання процесуальних обов’язків та дотримання принципу юридичної визначеності.

Мотиви постанови Верховного Суду ґрунтувалися на тому, що несправність технічних засобів (двох ноутбуків) у великому структурному підрозділі міської ради не може вважатися об’єктивною неможливістю вчинити процесуальну дію. Суд зауважив, що Департамент не довів відсутність інших технічних можливостей для роботи з підсистемою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Щодо посилань на воєнний стан, Суд підкреслив, що сам факт введення такого стану не є автоматичною підставою для поновлення строків; необхідно довести безпосередній та непереборний вплив воєнних дій на неможливість подання скарги у конкретний період.

Окрему увагу Суд приділив тому, що законодавець (шляхом внесення змін Законом № 4094-IX) передбачив спеціальний механізм захисту від штрафів у межах судового контролю. Стаття 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє суду за клопотанням керівника зменшити штраф або звільнити від нього за умови надання доказів вжиття заходів для виконання рішення. Відмова Департаменту від використання цього інструменту на користь запізнілого оскарження свідчить про небажання забезпечити реальне виконання судового рішення.

Суд спирався на положення статей 55, 129 Конституції України, статей 121, 295, 298, 299, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України. Також було враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Мельник проти України» та «Перетяка та Шереметьєв проти України», а також сучасні європейські стандарти щодо протидії зловживанням процесуальними правами (Директива (ЄС) 2024/1069 та Рекомендація Ради Європи CM/Rec(2024)2).

 

Основні правові висновки Верховного Суду:

1.     Неналежна організація роботи суб’єкта владних повноважень, включаючи труднощі із забезпеченням комп’ютерною технікою чи переміщенням документів через пошкодження будівель, є суб’єктивною причиною пропуску строку у розумінні процесуального закону і не може визнаватися поважною підставою для його поновлення.

2.     Суб’єкт владних повноважень не повинен отримувати процесуальних переваг за рахунок організаційних складнощів, оскільки обов’язок діяти вчасно та в належний спосіб є рівним для всіх учасників судового процесу.

3.     Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних механізмів зменшення штрафу або звільнення від нього за виконання судового рішення (стаття 382-3) орієнтує органи влади на першочергове використання саме цих процесуальних засобів захисту, що кореспондується з принципом добросовісності.

 

Постанова Верховного Суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 520/8464/24 (адміністративне провадження № К/990/32656/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/131341351