Особливості обчислення строку звернення прокурора до суду у справах про захист публічного інтересу у сфері надрокористування за наявності прихованих процедурних порушень

Особливості обчислення строку звернення прокурора до суду у справах про захист публічного інтересу у сфері надрокористування за наявності прихованих процедурних порушень

 

У жовтні 2024 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Державної служби геології та надр України. Прокурор вимагав скасувати накази відомства та спеціальний дозвіл на видобування природного газу і конденсату Шевської площі, виданий у 2016 році. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дозвіл було надано без проведення аукціону суб’єкту, який не мав статусу надрокористувача, що є порушенням встановленої процедури. Прокурор наголошував, що дізнався про ознаки протиправності цих рішень лише у жовтні 2024 року після отримання детальних відповідей на запити.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 01 травня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року, повернув позовну заяву. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що прокурор пропустив тримісячний строк звернення до суду. На думку судів, оскільки накази були оприлюднені на офіційному сайті ще у 2016 році, а у 2021 році було прийнято відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України, прокурор мав об’єктивну можливість дізнатися про порушення набагато раніше.

Верховний Суд за результатами касаційного розгляду скаргу прокурора задовольнив, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд констатував, що висновок про пропуск строку є передчасним, оскільки суди не врахували особливості реалізації прокурором конституційної функції представництва та специфіку правовідносин у сфері охорони надр. Верховний Суд підкреслив, що факт публічного оприлюднення акта не тотожний обізнаності прокуратури про наявність у ньому ознак протиправності, які часто приховані у внутрішніх матеріалах дозвільної справи.

Мотиви постанови ґрунтуються на конституційному обов’язку держави забезпечувати захист надр як об’єкта права власності Українського народу. Суд зазначив, що у справах, пов’язаних із екологічною безпекою та раціональним використанням природних ресурсів, суди мають уникати надмірного формалізму при застосуванні процесуальних строків. Принцип правової визначеності не може використовуватися для легалізації триваючих порушень, які виникли внаслідок відступу від обов’язкової аукціонної процедури, оскільки це завдає постійної шкоди суспільним інтересам.

При ухваленні рішення Суд спирався на положення статей 13, 16 та 131-1 Конституції України, статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 122 та 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Також було враховано норми Орхуської конвенції та практику Європейського суду з прав людини щодо доступу до правосуддя. Суд врахував власні правові позиції, викладені у постановах від 09 грудня 2024 року у справі № 420/14551/23 та від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21.

 

Основні правові висновки Верховного Суду у цій справі:

1.     Перебіг строку звернення прокурора до суду в інтересах держави обчислюється з моменту, коли прокурор фактично дізнався або об’єктивно міг дізнатися про порушення державних інтересів та отримав достатні матеріали, що підтверджують ознаки протиправності оскаржуваного акта, а не з дати його офіційного оприлюднення.

2.     Факт оприлюднення індивідуального акта на вебсайті органу влади повідомляє лише про результат адміністративної процедури, проте не створює презумпції обізнаності прокурора про дефекти попередніх етапів процедури (наприклад, про невідповідність заявника вимогам закону), виявлення яких потребує отримання доступу до внутрішніх документів справи. Рішення РНБО щодо перевірки сфери надрокористування, які мають рекомендаційний характер для прокуратури, не встановлюють автоматичної презумпції обізнаності прокурора про конкретні порушення у кожному окремому дозволі та не змінюють порядок обчислення процесуальних строків.

3.     У справах щодо захисту надр як загальнонародної власності формальне застосування процесуальних строків без з’ясування суті триваючого порушення конкурентних засад користування ресурсами є недопустимим, оскільки суперечить принципу превентивності захисту екологічних прав та обов’язку держави забезпечувати ефективний судовий контроль.

 

Постанова Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у справі № 320/18386/25 (адміністративне провадження № К/990/43791/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/132767426