Позиція ВС v. позиція КСУ? Справа про строк вчинення виконавчих написів нотаріусом

21 вересня Велика Палата Верховного Суду розгляне виключну правову проблему, що зумовлена конкуренцією юридичних позицій Верховного та Конституційного судів в одному і тому самому питанні.

Передісторія

ВП ВС у справі № 916/3006/17 визначив, що встановлення для юридичної особи-кредитора у порівнянні з фізичною особою-кредитором меншого строку для звернення до нотаріуса для вчинення ним виконавчого напису стосовно майна боржників є дискримінацією юридичної особи-кредитора за ознакою її статусу (йдеться про редакцію норми, чинної на момент виникнення правовідносин).

Водночас ВС фактично застосував судовий активізм до цього питання, визначивши, що строк вчинення виконавчого напису випливає із строку позовної давності захисту порушеного права, а тому коли законодавець визначав у новому цивільному законодавстві строки позовної давності, які вже стали визначатися залежно від сутності позовних вимог, а не за суб`єктною ознакою, не привів у відповідність до них встановлені у статті 88 закону «Про нотаріат», строки вчинення виконавчогог напису.

КСУ у Рішенні № 7-р(I)/2020 навпаки зазначив, що законодавець запровадив чітку диференціацію строків, залежно від суб’єктного складу учасників правовідносин. Це є реалізацією Верховною Радою України виключних повноважень визначати організацію і діяльність, у тому числі нотаріату.  Положення, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між юридичними особами - не більше одного року, є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування, тому застосування оспорюваних положень Закону особами (органами), діяльність яких ґрунтується на принципі верховенства права, жодним чином не призводить до протиправного позбавлення права власності.

З одного боку, КСУ в рішенні безпосередньо не досліджував питання дискримінації, визначивши межі дотримання принципу верховенства права юридичною визначеністю. З іншого боку, КСУ вказав на свободу розсуду законодавця в питанні диференціації строків та зазначив про неприведення таких положень до протиправного позбавлення власності, з чого імпліцитно випливає відсутність дискримінації.

Важливість питання

ВП ВС у справі № 910/10374/17 розгляне конкуренцію цих висновків як виключну правову проблему.

1. Якщо ВС розгляне питання по суті, це відповідно матиме значення не лише для розгляду конкретної справи, але впливатиме на систему стримувань і противаг різних конституційних інституцій.

2. Оскільки ВС фактично розглянував питання конституційного характеру, його позиція у справі буде мати значення для визначення пріорітетності юрисдикції (судів системи правосуддя і КСУ) в аналогічних випадках у майбутньому (з точки зору ВС).

3. Вирішення справи теоретично може мати значення і для необхідності подальшого законодавчого врегулювання цього питання.

(фото - сайт ВС)