Право прокурора на звернення до суду в інтересах громади у разі неналежного здійснення сільською радою повноважень щодо скасування рішень виконкому
Керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Піщанської сільської ради. Предметом спору стала вимога скасувати рішення Виконавчого комітету цієї ради про надання дозволу на розміщення тимчасової споруди площею 58,8 кв. м. Прокурор наголошував, що це рішення прямо суперечить закону, який обмежує площу таких споруд 30 квадратними метрами. Перед зверненням до суду прокуратура неодноразово надсилала запити до Сільської ради, однак остання обмежилася повідомленнями про те, що питання «перебуває на розгляді депутатських комісій», не вживши жодних реальних кроків для самостійного скасування незаконного акта свого виконавчого органу.
Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою, яку підтримав Шостий апеляційний адміністративний суд, повернув позовну заяву прокурору. Суди мотивували це відсутністю підстав для представництва інтересів держави. На думку судів нижчих інстанцій, Сільська рада наділена правом самостійно звертатися до суду, а триваючий розгляд питання комісіями свідчить про відсутність бездіяльності уповноваженого органу. Отже, суди вважали, що прокурор не мав права втручатися у ці правовідносини.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокуратури, скасував попередні рішення та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд встановив, що пасивна позиція органу місцевого самоврядування щодо очевидних порушень закону є достатньою підставою для вступу прокурора в процес.
Обґрунтовуючи свою позицію, Верховний Суд зазначив, що функція прокуратури не є субсидіарною в суворому розумінні — вона покликана захистити публічний інтерес там, де компетентний орган цього не робить. Якщо рада знає про незаконне рішення свого виконкому, але протягом розумного строку не скасовує його на пленарному засіданні, це свідчить про неналежне здійснення повноважень. Суд наголосив, що посилання на «розгляд у комісіях» не замінює реальних дій і не усуває триваюче порушення містобудівного законодавства.
Мотиви Суду ґрунтувалися на тому, що представницький орган (рада) зобов’язаний контролювати підзвітні йому виконавчі органи. Невиконання радою обов’язку зі скасування актів виконкому, які суперечать Конституції чи законам, порушує інтереси територіальної громади на належний благоустрій та законне використання земель. У такому разі прокурор стає законним представником «інтересів держави», які у сфері містобудування є очевидними та суспільно значущими.
Суд спирався на статті 19 та 131-1 Конституції України, статтю 23 Закону «Про прокуратуру», статті 26 та 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», а також на статтю 28 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності». Було враховано практику Великої Палати Верховного Суду щодо критеріїв «бездіяльності» уповноваженого органу та Рекомендації Ради Європи щодо ролі публічних обвинувачів у захисті суспільних інтересів.
Основні правові висновки Верховного Суду:
1. Повноваження сільської ради самостійно скасовувати рішення свого виконавчого комітету або звертатися до суду не є перешкодою для позову прокурора, якщо рада фактично не реалізує ці повноваження для усунення порушення закону.
2. Тривалий розгляд питання депутатськими комісіями без винесення його на пленарне засідання ради для остаточного скасування незаконного акта виконкому є формою неналежного здійснення повноважень (бездіяльністю), що дає прокурору право на судовий захист інтересів держави.
3. У правовідносинах щодо дотримання містобудівних обмежень (зокрема, щодо граничної площі тимчасових споруд) суспільний інтерес є очевидним, а рішення органу влади, яке може порушувати встановлені містобудівні обмеження, підлягає судовому контролю у порядку, визначеному законом.
Постанова Верховного Суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 580/1249/25 (адміністративне провадження № К/990/25093/25) — https://reyestr.court.gov.ua/Review/130870514