Правовий статус добровольців територіальних громад: реалізація права на статус учасника бойових дій за відсутності підзаконного механізму

Правовий статус добровольців територіальних громад: реалізація права на статус учасника бойових дій за відсутності підзаконного механізму

 

У червні 2024 року особа, яка є членом добровольчого формування територіальної громади, звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України. Позивач вимагав визнати протиправною відмову спеціальної Комісії у наданні йому статусу учасника бойових дій та зобов’язати відомство прийняти відповідне рішення. Свої вимоги він обґрунтовував безпосередньою участю у заходах з оборони України у складі добровольчого формування, що підтверджувалося контрактом, бойовими розпорядженнями та довідками військових частин.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 13 вересня 2024 року, яке було підтримане постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року, позов задовольнив частково. Суди скасували рішення Комісії про відмову та зобов’язали Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивача. Суди попередніх інстанцій констатували, що наявні в матеріалах справи докази, зокрема довідки встановленої форми про безпосередню участь у заходах із захисту безпеки населення та інтересів держави, є достатньою підставою для виникнення у особи права на статус учасника бойових дій.

Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги Міністерства оборони України залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін. Суд дійшов висновку, що відмова у наданні статусу з посиланням на відсутність деталізованого порядку в підзаконних актах Кабінету Міністрів України є необґрунтованою. Остаточне рішення Суду підтвердило обов’язок держави забезпечувати реальний захист осіб, які фактично брали участь в обороні України, незалежно від процедурних прогалин у нормативних актах уряду.

В основу мотивів постанови Верховного Суду покладено принцип верховенства права та прямої дії норм Конституції України. Суд наголосив, що право на встановлення статусу учасника бойових дій для членів добровольчих формувань територіальних громад прямо передбачено пунктом 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Оскільки закони України мають вищу юридичну силу, відсутність чітко прописаного механізму в Порядку № 413 не може бути підставою для обмеження права, гарантованого законом. Крім того, Суд зазначив, що повноваження відомчих комісій не обмежуються формальною перевіркою документів; вони зобов’язані здійснювати всебічну перевірку обставин та сприяти особам у відновленні доказової бази.

Верховний Суд окремо наголосив, що сам по собі факт членства у добровольчому формуванні територіальної громади або перебування в районі бойових дій не є достатнім для надання статусу учасника бойових дій без підтвердження безпосередньої участі у виконанні конкретних завдань.

При вирішенні справи Суд спирався на статтю 17 Конституції України щодо обов’язку держави забезпечувати соціальний захист захисників Батьківщини, а також на статтю 24 Закону України «Про основи національного спротиву», яка поширює соціальні гарантії на членів добровольчих формувань територіальних громад. Також були застосовані норми Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.

 

Основні правові висновки Верховного Суду у цій справі:

1. Відсутність або недосконалість підзаконного акта (постанови Кабінету Міністрів України) не може бути правомірною підставою для відмови у реалізації права на отримання статусу учасника бойових дій, якщо таке право прямо гарантоване нормами закону. 

2. Визначальною умовою для надання статусу учасника бойових дій є підтвердження факту безпосередньої участі особи в заходах із забезпечення оборони України, а документи є лише засобом доведення цієї участі; формальний підхід комісій до розгляду заяв без урахування реального змісту поданих доказів є неправомірним. 

3. Рішення про визнання особи учасником бойових дій має ґрунтуватися на індивідуальній оцінці сукупності належних доказів, при цьому Комісія зобов’язана витребовувати додаткові відомості у межах своїх повноважень за наявності неточностей у поданих заявником матеріалах.

 

Постанова Верховного Суду від 19 листопада 2025 року у справі № 560/8168/24 (адміністративне провадження № К/990/15111/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/131898107