Рішення Конституційного Суду Словенії від 30.09.1998 року щодо закону про покарання за злочини проти Словенської національної честі

Рішення Конституційного Суду Словенії від 30.09.1998 року щодо закону про покарання за злочини проти Словенської національної честі

 

Справа за конституційним поданням генерального прокурора, в якому оскаржено Закон "Про покарання за злочини проти Словенської національної честі", який був ухвалений в 1945 році. Відповідно до цього закону було утворено спеціальний суд, який розглядав справи щодо "злочинів проти Словенської національної честі, вчинених в період окупації" і рішення якого були остаточними. В законі передбачалась кримінальна відповідальність за різного роду військові злочини, вчинені в період Другої світової війни. Так, наприклад, законом передбачалась кримінальна відповідальність за таку дію, як "пряме публічне засудження особи, яке могло спричинити небезпечні наслідки для особи, яку засудили". Або, приміром, було криміналізовано "дії осіб на відповідальних посадах в 1941 році, які призвели до безславної поразки і капітуляції Югославії".
Генеральний прокурор вказував, що вказаний суд мав "надзвичайний" статус, в той час як утворення таких судів було заборонено Конституцією. Крім цього, стверджувалось, що положення Закону не відповідали правовій визначеності, були розмитими і мали ретроактивну дію в часі.

В своєму рішенні Конституційний Суд відхилив доводи про порушення Конституції ретроактивним застосуванням спірного Закону. Суд вказує, що на час спірних подій ухвалення кримінальних законів із зворотною дією в часі було поширеною світовою практикою і переслідувало легітимну мету. Адже під час Другої світової війни були вчинені такі злочини і проступки, які не могли бути в розумній мірі передбачені законодавцем раніше, а тому і не могли бути заздалегідь криміналізовані.

Вирішуючи питання про правову визначеність дефініцій спірного Закону Конституційний Суд погодився з тим, що ряд норм закону дозволяли дуже широку їх інтерпретацію, а тому не відповідали вимозі правової визначеності. Проте Конституційний Суд вказує, що правова визначеність цих норм є питанням їх правозастосування, адже річ може йти про такі дії підсудних, встановити злочинний характер яких можливо навіть при такому невизначеному формулюванні кримінального закону. Тобто спір про правову визначеність повинен вирішуватись судами в кожному окремому випадку індивідуально. Конституційний Суд визнав Закон в цій частині конституційним, проте зробив застереження, що особи, які вважають, що у їх конкретній справі застосування цього закону суперечило принципу правової визначеності, повинні мати можливість домагатись перегляду справ.

Відхиляючи доводи про "надзвичайний" статус утвореного спірним Законом суду, Конституційний Суд звертає увагу на те, що провадження в цьому суді здійснюється за загальною процедурою, передбаченою Кримінальним процесуальним кодексом. А тому цей суд не може розцінюватись як "надзвичайний" за критерієм його правового регулювання.