Широкий доступ екологічних громадських організацій до правосуддя: недопустимість надмірного формалізму у світлі Орхуської конвенції

Широкий доступ екологічних громадських організацій до правосуддя: недопустимість надмірного формалізму у світлі Орхуської конвенції

 

Громадська організація «Нове Майбутнє» звернулася до суду з позовом про скасування містобудівних умов та обмежень і дозволу на будівництво адміністративної будівлі в Приморському районі Одеси. Позивач стверджував, що будівництво заплановане в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, що прямо заборонено законом. Київський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову, і це рішення згодом було підтверджено апеляційним судом. Пізніше інша організація — ГО «На шляху до безбар’єрності» — також подала апеляційну скаргу на це ж рішення суду першої інстанції як особа, яка не брала участі у справі, але чиїх інтересів воно стосується.

Шостий апеляційний адміністративний суд закрив апеляційне провадження за скаргою другої організації. Суд мотивував це тим, що право на захист довкілля вже було реалізовано першою організацією, а ГО «На шляху до безбар’єрності» була зареєстрована пізніше, ніж видавалися оскаржувані дозволи. Крім того, апеляційний суд вважав, що оскільки одна організація вже програла справу, правова оцінка будівництва є остаточною, а повторний перегляд за скаргою іншої подібної організації порушуватиме принцип юридичної визначеності.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ГО «На шляху до безбар’єрності», скасував ухвалу про закриття провадження та направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду. Суд встановив, що кожна екологічна організація має самостійне право на доступ до суду, і звернення однієї з них не вичерпує прав інших.

Обґрунтовуючи постанову, Верховний Суд зазначив, що екологічні спори мають особливий статус через дію Орхуської конвенції. Цей міжнародний документ вимагає від держав забезпечувати «широкий доступ до правосуддя» для зацікавленої громадськості. Це означає, що громадські організації, статутна діяльність яких спрямована на охорону довкілля, мають право оскаржувати рішення, які можуть зашкодити природі, без необхідності доводити свій особистий матеріальний інтерес. Факт пізнішої реєстрації організації не має значення, оскільки незаконне будівництво створює триваючу загрозу довкіллю.

Мотиви Суду базувалися на тому, що закриття провадження з суто формальних підстав у справах такої категорії є «надмірним формалізмом». Суд наголосив, що кожна громадська організація є окремою юридичною особою, і відмова у позові одній з них не позбавляє іншу організацію процесуального права на апеляційне оскарження рішення, яке вирішує питання про стан навколишнього середовища. Право на безпечне довкілля належить кожному, а громадські організації є ключовим інструментом його колективного захисту.

Суд спирався на статті 50 та 55 Конституції України, статті 2, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, Орхуську конвенцію, Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» та Водний кодекс України. Було враховано практику Європейського суду з прав людини щодо права на справедливий суд та неприпустимості створення штучних перепон у доступі до правосуддя.

Основні правові висновки Верховного Суду:

1.     Поняття «особи, які не брали участі у справі», що мають право на апеляційне оскарження, у контексті екологічних спорів охоплює «зацікавлену громадськість» згідно з Орхуською конвенцією. Це право не вимагає доведення індивідуального матеріального інтересу за умови, що скаржник належить до «зацікавленої громадськості» у розумінні Орхуської конвенції.

2.     Реалізація права на судовий захист довкілля однією громадською організацією не обмежує аналогічного права інших організацій. Кожне громадське об’єднання, яке відповідає вимогам законодавства про охорону довкілля, має власну правосуб’єктність і може самостійно оскаржувати акти, що порушують екологічні норми.

3.     Закриття апеляційного провадження через те, що організація була створена після видання оспорюваних дозволів, є помилковим, оскільки право на захист довкілля стосується поточної та майбутньої екологічної безпеки, яка залежить від законності цих дозволів.

 

Постанова Верховного Суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 320/29225/23 (адміністративне провадження № К/990/26118/25) — https://reyestr.court.gov.ua/Review/130870509