Спори щодо конкурсів на суддівські посади і перебігу публічної служби у практиці Конституційного Суду Румунії

Рішення Конституційного Суду Румунії від 13.10.2015 року № 637

В цій справі заявник (Суд Бухареста) оскаржив конституційність статті 26 Закону "Про статус поліцейського", відповідно до якої "Методика щодо оцінки співробітника поліції встановлюється наказом Міністра адміністрації та внутрішніх справ".
Заявник стверджує, що відповідно до Конституції питання доступу до професії мають регулюватись лише законом, в той час як у спірній нормі законодавець фактично делегував такі свої повноваження на рівень підзаконного регулювання.

Конституційний Суд зазначає, що відповідно до статті 73 Конституції виключно законом, серед іншого, регулюється статус державних службовців. З цього слідує, що суттєві аспекти, пов'язані з оцінкою діяльності поліцейського, такі як, наприклад, критерії оцінки діяльності та поведінки поліцейського, повідомлення результатів оцінки та можливість їх оскарження повинні регулюватися органічним законом, а конкретні правила і процедури оцінки мають бути роз'яснені та деталізовані наказом компетентного міністра. Тому Суд вважає, що положення статті 26 Закону, адресуючи до на адміністративних актів, що мають юридичну силу нижче, ніж закон, які регулюють питання, які мають регулюватись саме законом, зокрема оцінку діяльності та поведінки поліцейського, порушує статтю 73 Конституції.

Крім цього, Конституційний Суд підкреслює, що правова норма має бути точною, недвозначною, встановлювати чіткі, передбачувані та доступні (зрозумілі) правила, застосування яких не допускає свавілля чи зловживань. Також правова норма має встановлювати мінімальні вимоги, які застосовуються до всіх її реципієнтів. Однак у цій справі очевидно, що закон неприпустимо релятивізує регулювання галузі оцінки співробітника поліції, залишаючи на розсуд відповідального міністра встановлення деяких істотних елементів атестації співробітника поліції та, побічно, його статусу.
У світлі цих міркувань Суд вважає, що положення частини (4) статті 1 Конституції щодо принципу поділу та балансу влади в державі також порушуються (шляхом делегування повноважень, що належить виключно законодавцю, члену Уряду), а також статті 1 частини (5) Конституції в частині, що стосується передбачуваності та доступності закону, оскільки зацікавлений персонал, який може посилатися в цих умовах лише на лаконічні положення закону, не в змозі відповідним чином адаптувати свою поведінку та мати точне уявлення про перебіг процедури оцінки.

Рішення Конституційного Суду Румунії від 08.03.2018 року № 109

В цій справі було оскаржено конституційність статті 23 Закону про статус державних службовців із особливим статусом у Національній адміністрації пенітенціарних установ, відповідно до якої "Оцінка професійної діяльності державних службовців, які мають особливий статус у системі управління виконанням покарань, проводиться щорічно на підставі критеріїв оцінки, розроблених Національним управлінням виконання покарань та затверджених за наказом міністра юстиції."
Заявник (Должський трибунал) зазначив, що з ухваленням цієї норми законодавець фактично делегував свої повноваження члену уряду, позаяк тепер саме той на рівні підзаконних актів має повноваження вирішувати питання проходження державної служби відповідними особами.

Конституційний Суд зазначає, що висновки, які містяться у рішенні від 13.10.2015 року, повністю застосовні також і у цій справі. Для усунення дефекту неконституційності суттєві аспекти, що стосуються оцінки діяльності державних службовців з особливим статусом у системі управління виконанням покарань, такі як критерії оцінки їх діяльності та поведінки, повідомлення оцінки результату оцінки та можливість його оскарження повинні регулюватися органічним законом, а правила, що належать до процедури оцінки повинні бути роз'яснені та деталізовані наказом відповідного міністра.
Суд додатково зазначає, що правила оцінювання професійної діяльності державних службовців повинні відповідати вимогам стабільності та передбачуваності. Таким чином, делегування повноважень щодо встановлення цих правил члену Уряду шляхом видання адміністративних актів, встановлює стан правової невизначеності, зокрема оскільки ці акти зазвичай зазнають змін набагато частіше.

Рішення Конституційного Суду Румунії від 17.03.2021 року № 187

Оскарженим у цій справі законом передбачено порядок проходження конкурсу на заняття посад магістратів, прокуроірв і суддів. 
Серед іншого, статтею 18 спірного закону передбачено:

"(1) Після оголошення остаточних результатів конкурсу кандидати, які були допущені після двох етапів конкурсу, перевіряються на відповідність умові доброчесності (наявності хорошої репутації).
(2) Перевірки виконання умови наявності хорошої репутації будуть проводитися оргкомітетом конкурсу відповідно до чинного законодавства про захист фізичних осіб щодо обробки персональних даних та вільного переміщення таких даних.
(3) Положенням про прийом до Національного інституту магістратури визначаються документи, які кандидати повинні подати для перевірки репутації.
При перевірці доброчесності враховуються факти, за які до кандидатів було застосовано кримінальні, адміністративні, правопорушувальні чи дисциплінарні стягнення або винесено приписи про відмову від притягнення до кримінальної відповідальності, про відмову від застосування стягнення або відстрочення застосування стягнення, - враховуються такі критерії: вид і обставини діяння, форма провини, вид застосованої санкції або тип рішення, прийнятого щодо кандидата, поведінка в ході дисциплінарного розслідування або судового процесу, вплив на громадську думку, викликану дією відповідної особи, а також період часу, що минув з моменту застосування заходу дисциплінарного стягнення, правопорушення, санкції адміністративного характеру або з моменту остаточного призупинення виконання обвинувального вироку, відмови від кримінального переслідування або застосування стягнення, відстрочення застосування штрафу. Щодо правопорушень враховуються санкції, застосовані за останні 3 роки до дати складання першого тесту у рамках першого етапу конкурсу.
(4) Результати перевірки фіксуються у змісті звіту про виконання умов прийому до Національного інституту магістратури, який подається на пленарному засіданні Вищої ради магістратури".

Аналізуючи зазначену норму Конституційний Суд відзначає, що вона включає лише факти, що розглядаються для перевірки умови доброчесності, не регламентуючи критерії, що визначають рішення про виконання/невиконання цієї умови. Дійсно, законом встановлені критерії оцінки фактів, за які до кандидатів були застосовані кримінальні, адміністративні, правопорушні чи дисциплінарні стягнення або за якими було прийнято рішення про відмову від кримінального переслідування, про відмову від застосування стягнення або відстрочення застосування покарання. Однак ці критерії є загальними і дуже широкими, дозволяють судити про факти субєктивно і не є передбачуваними для особи, що оцінюється, так що, з одного боку, нав'язують суб'єктивну або емоційну оцінку з боку Вищої ради магістратури, а, з з іншого боку, залишають їй широку свободу розсуду вирішувати, чи відповідає кандидат умові наявності хорошої репутації.

Таким чином, спірна правова норма не визначає припущення та ситуації, що кваліфікують особу як таку, що має хорошу чи сумнівну репутацію. Насправді зазначені загальні критерії можуть тягти за собою безліч висновків Пленуму Вищої ради магістратури і суб'єктивна оцінка, яка залежить від совісті/переконань/сприйняття/моральні установки кожного окремого члена Вищої ради магістратури, відіграє вирішальну роль. Тому можна лише констатувати, що ці критерії залишають місце для двозначностей, оскільки викликають узагальнення, а текст, що критикується, не фіксує змістовних елементів хорошої репутації або, навпаки, можливої ​​поганої репутації.

За тлумачним словником Репутація визначається як суспільна думка, сприятлива чи несприятлива, про когось або про щось; те, як когось знають чи цінують. У цій справі Суд зазначає, що ця суспільна думка формується Пленумом Вищої ради магістратури в  і тягне за собою правові наслідки. Таким чином, оцінка Пленуму Вищої ради магістратури є офіційним правовим актом, що встановлює репутацію, необхідну для виконання функції судді/прокурора, - це дія, яка має ґрунтуватися на об'єктивних, визначених, конкретних, передбачуваних і таким, що піддаються кількісній оцінці критеріях.

Сам лише ряд загальних критеріїв, без конкретного виявлення причин, що тягнуть за собою висновок про наявність про сумнівної репутації, не відповідає конституційним вимогам передбачуваності закону та створює постійну правову незахищеність для кандидатів, що піддаються оцінці з точки зору репутації. Регулювання таких об'єктивних критеріїв є обов'язком законодавця, тобто він повинен враховувати як специфіку діяльності суддів/прокурорів, так і той факт, що репутація є складовою загальних прав особистості, які, у свою чергу, ґрунтуються на людській гідності, яка має найвищу цінність в румунській державі відповідно до статті 1 Конституції.

Читайте також
0 коментарiв
Для того, щоб залишати коментарi, необхiдно увiйти в профiль