Суд зобов’язаний ретельно дослідити доводи особи щодо неконституційності закону і ухвалити відповідне рішення не очікуючи рішення КСУ (окрема думка у справі 0940/2301/18)

Окрема думка суддів КАС ВС у справі 0940/2301/18

 

Крім того за імперативними приписами до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу або положення міжнародного договору. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі вирішує питання про звернення до Конституційного Суду України (далі - КСУ) щодо конституційності такого закону, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України (частина 4 цієї ж статті).
 
Таким чином, перевірка закону на відповідність Конституції України є необхідною передумовою до його застосування, а в разі, коли твердження про його невідповідність покладені в основу позову, - суду слід ретельно проаналізувати такі доводи особи з викладенням відповідних висновків та обґрунтувань у судовому рішенні відповідно до вимог статті 246 КАС України. У випадку, що розглядається, від цього залежить питання набрання чинності нормативно-правовим актом, що оскаржується.
.............
............
Згідно з частинами першою та третьою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
 
Отже адміністративний суд зобов`язаний здійснювати оцінку положень закону на відповідність Конституції України, особливо, якщо такий аргумент заявляється позивачем.
..........
............
На підставі наведених вище доводів і аргументів у їх сукупності колегія суддів висновує, що Закон №2245 є незастосовним з огляду на приписи частини четвертої статті 7 КАС України як такий, що звужує вже існуючі гарантовані Конституцією права платника знати про свої права та обов`язки (стаття 57 Основного закону), а тому є таким, що суперечить статті 22 Конституції України.
 
В контексті наведеного вище, Верховний Суд також зауважує, що у правозастосовній практиці суди повинні бути ефективним суб`єктом захисту конституційних прав громадян під час вирішення справ щодо соціального захисту, керуючись при цьому Конституцією та законами України, а тому не можуть самоусунутись від з`ясування законності тих підзаконних нормативно-правових актів, які поширюють свою дію на спірні правовідносини, оскільки саме по собі застосування судом певного законодавчого акта є свідченням погодження суду із його законністю як регулятора суспільних відносин.
 
Разом з тим, Конституційний Суд України у рішенні від 30 вересня 2010 року у справі №20-рп/2010 за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-IV констатував наступне: «Підставою для втрати чинності законом у цілому або його окремими положеннями є, зокрема, визнання закону, його окремих положень такими, що втратили чинність, єдиним органом законодавчої влади - Верховною Радою України, або визнання їх такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні - Конституційним Судом України.
 
Саме тому КАС України зобов`язує Суд після винесення рішення у справі звернутися до Конституційного Суду України з відповідним поданням (абзац другий частини четвертої статті 7 КАС України).