Україна може зберегти кримінальну відповідальність за недостовірне декларування і не порушити рішення Конституційного Суду України!

Написанню цього блога передувало опрацювання як судового рішення 13-р/2020 від 27.10.2020 (далі - Рішення) та окремих думок суддів Конституційного Суду України, так і ознайомлення із публічними виступами та коментарями суддів, науковців та політиків.

Президент України думає над тим, щоб доручити це питання Венеційській комісії, а під куполом Верховної Ради України, як зазначає народний депутат Ольга Совгиря, утворено робочу групу для напрацювання шляху вирішення цієї «конституційної кризи». Поточні результати роботи робочої групи вирішено було не розголошувати, що не дуже сподобалося Facebook спільноті.

Існує думка, яку підтримують топ-науковці та судді, що криміналізувати недостовірне декларування і дотриматися юридичної позиції Конституційного Суду України одночасно - неможливо. Проте, на мою думку, це не так. А точніше, не зовсім так.

І ось чому.

У абзаці 7 пункту 17 Рішення зазначено так:

«У разі недотримання законодавцем вказаних критеріїв криміналізації може виникнути ситуація, коли злочином буде визнано діяння, якому не притаманні достатні для криміналізації характер та ступінь суспільної шкоди. У такому випадку криміналізація здійснюється за відсутності для цього підстав, і за її результатом злочином визнається діяння, яке об’єктивно таким не є. Внаслідок цього створюються законодавчі основи для безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності за діяння, за яке настає менш сувора юридична відповідальність. Наведене порушує конституційний принцип верховенства права (частина перша статті 8 Основного Закону України)».

Варто звернути увагу на те, що Конституційний Суд України пише саме про злочин. Але, злочин є не єдиною формою кримінального правопорушення, про що зазначено у статті 12 Кримінального Кодексу України.

Розвиваючи цю думку, Конституційний Суд України в абзаці 10 пункту 17 Рішення зазначає таке:

«За своєю правовою природою подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації, а також умисне неподання декларації хоч і свідчать про порушення вимог антикорупційного законодавства, однак такі діяння не здатні заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі в обсягах, необхідних для визнання їх суспільно небезпечними відповідно до вимог статті 11 КК України».

Цей абзац Рішення свідчить не про те, що Конституційний Суд України відкинув ідею того, що недостовірне декларування може бути кримінальним правопорушенням, оскільки теза суду де-факто відтворює ідею частини 2 статті 11 Кримінального Кодексу України щодо гіпотетичної малозначності окремого діяння. Таким чином, декларування недостовірної інформації, визначене у певній редакції в Кримінального Кодексу України як злочин, може в житті мати ознаки малозначного діяння, на думку Конституційного Суду України. Спеціалісти з кримінального права підтвердять – діяння, яке може формально відповідати складу злочину, може бути при цьому малозначним.

Розглянемо остаточний висновок, який міститься у абзаці 14 пункту 17 Рішення такий (у квадратних дужках – мій коментар):

«Конституційний Суд України вважає, що встановлення кримінальної відповідальності за декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації, а також умисне неподання суб’єктом декларування декларації [у чинній редакції статті] є надмірним покаранням [у чинній редакції; кримінальна відповідальність не є покаранням сама по собі, але визначені штрафи у розмірі 42500-51000 гривень, позбавлення волі за неподання декларації є надмірними покараннями безумовно] за вчинення цих правопорушень. Негативні наслідки, яких зазнає особа, притягнута до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених статтею 366-1 КК України, непропорційні шкоді, яка настала або могла настати у разі вчинення відповідних діянь».

Підводячи підсумок, я можу навести такі пропозиції, впровадивши які, Рішення Конституційного Суду України буде виконано, і при цьому кримінальна відповідальність за недостовірне декларування буде збережена.

1.       Недостовірне декларування має бути кримінальним проступком відповідно до частини 2 статті 12 Кримінального Кодексу України, а не кримінальним злочином. Відповідно, необхідно прибрати із санкції статті таке покарання як позбавлення волі.

2.       За бездіяльність, яка проявляється в умисному неподанні декларації, покарання повинно бути «не надмірним», тобто «негативні наслідки, яких зазнає особа, притягнута до кримінальної відповідальності …  [мають бути пропорційні] шкоді, яка настала або могла настати у разі вчинення відповідних діянь». Наприклад, у статті 172-6 КУпАП зазначається про несвоєчасне подання без поважних причин, а не загалом за «неподання». Можливо, у Кримінальному Кодексі України так само варто встановити аналогічні умови, за настання яких можна говорити про кримінальну відповідальність. Хоча, як на мене, то у випадку неподання декларації має бути саме «інший вид юридичної відповідальності», про що було зазначено у абзаці 11 пункту 17 Рішення.

3.       І, відповідно, дотриматися вимог Конституційного суду щодо недопущення бланкетних норм та однозначне визначення кола суб’єктів злочину, про що зазначено у абзаці 13 пункту 17 Рішення.

Читайте також
2 коментарiв
Для того, щоб залишати коментарi, необхiдно увiйти в профiль

Альберт Анатолійович, дякую Вам за відгук!

Ось що означає спокійно обдумати ситуацію і запропонувати раціональне вирішення проблеми