Знову про виключні обставини

колегія суддів дійшла висновку про необхідність відступу від висновку об′єднаної палати щодо застосування пункту 1 частини п’ятої статті 361 КАС України, сформованого у постанові від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18

 

УХВАЛА

16 серпня 2024 року 

м. Київ

справа №120/6735/23

адміністративне провадження №Зв/990/4/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 

головуючий – Стародуб О.П., судді – Берназюк Я.О., Шарапа В.М., 

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 15.11.2023 

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: 

- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати нарахованої з 01.12.2022 пенсії з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, на підставі приписів статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-УІ від 08.07.2011;

- зобов'язати відповідача здійснювати щомісячно виплату нарахованої пенсії, призначеної на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", без обмеження її максимального розміру приписами статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-УІ від 08.07.2011, починаючи з 01.12.2022 по день втрати права, з урахуванням виплачених сум.

ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ 

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.07.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023, позовну заяву задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо виплати нарахованої позивачу з 01.12.2022 пенсії з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, на підставі приписів статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-УІ від 08.07.2011.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснювати щомісячно виплату, нарахованої позивачу пенсії, призначеної на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", без обмеження її максимального розміру приписами статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-УІ від 08.07.2011, починаючи з 01.12.2022 по день втрати права, з урахуванням виплачених сум.

Постановою Верховного Суду від 15.11.2023 касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задоволено. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.07.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. 

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ЗАЯВИ

16.04.2024 позивачем подано до Верховного Суду заяву про перегляд постанови Верховного Суду від 15.11.2023 у справі за виключними обставинами з підстави, встановленої пунктом 1 частини п’ятої статті 361 КАС України.

Заява обґрунтована тим, що Верховний Суд постановою від 15.11.2023 у цій справі, скасовуючи рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.07.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023, які підлягали примусовому виконанню, застосував норми статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 08.07.2011 №3668-VІ, перше речення частини 3 статті 67 Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“.   

Позивач покликається на те, що звертався до Коституційного Суду України з конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих приписів статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“, першого речення частини 3 статті 67 Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ та ухвалою Другої колегії суддів Першого сенату Коституційного Суду України від 17.01.2024 №8-2(І)2024 у справі №3-215/2023(400/23) було відкрито конституційне провадження за його конституційною скаргою.  

Конституційний Суд України за конституційною скаргою Атаманчука В.І. ухвалив Рішення від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 у справі №3-123/2023(229/23), яким визнав таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами. 

Ухвалою Першого сенату Конституційного Суду України від 03.04.2024 №4-уп(І)/2024 у справі №3-215/2023(400/23) було закрито конституційне провадження за конституційною скаргою позивача щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих приписів статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“, першого речення частини 3 статті 67 Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, в зв'зку з наявністю рішення Конституійного Суду України щодо того самого предмета конституційної скарги. 

Покликаючись на те, що вищевказане Рішення Конституційного Суду України є виключною обставиною, позивач просить переглянути правомірність скасування Верховним Судом рішень судів попередніх інстанцій, які підлягали примусовому виконанню, але ще не виконанні, що узгоджується з нормами пункту 1 частини 5 статті 361 КАС  України. 

Також при вирішенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами просить не враховувати висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.02.2021 у справі №808/1628/18, від 17.12.2019 у справі №808/2492/18.  

Також просить передати заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами на розгляд до Великої Палати Верховного Суду. 

Просить заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами задовольнити, скасувати постанову Верховного Суду від 15.11.2023 та ухвалити нове рішення, яким касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. 

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у відзиві на заяву позивача просило відмовити у задоволенні заяви про перегляд постанови Верховного Суду за виключними обставинами.   

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вже розглядав справу, в якій поставало питання можливості перегляду судового рішення, яким в задоволенні позову відмовлено, на підставі пункту 1 частини п’ятої статті 361 КАС України.

Так, у постанові від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що положення пункту 1 частини п’ятої статті 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.

У касаційній скарзі позивач, серед іншого, просить відсупити від зазначеного висновку Верховного Суду для чого передати справу на розгляд Верховного Суду в складі Великої Палати.

Вирішуючи зазначене клопотання колегія суддів виходить з наступного.

1.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною п′ятої статті 361 КАС України передбачено підстави для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами.

Така конструкція норми статті 361 КАС України передбачає, що об′єкти перегляду за виключними обставинами та вимоги, яким вони повинні відповідати для можливості їх перегляду, зокрема, за виключними обставинами, міститься у її частині першій, а у частині п′ятій – підстави такого перегляду. 

За змістом частини першої статті 361 КАС України за виключними обставинами може бути переглянуте будь-яке судове рішення, яким:

-          закінчено розгляд справи 

-          і яке набрало законної сили.

Інших вимог до судового рішення, яке може бути переглянуте, в т.ч. щодо його змісту, процесуальний закон не встановлює.

Такий зміст закону вказує на те, що судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог відповідає встановленим до об′єкту перегляду вимогам, відтак може бути предметом перегляду за виключними обставинами.

2.

Відповідно до пункту 1 частини п’ятої статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Судові рішення, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог виконанню не підлягають.

Натомість, виконанню підлягають рішення, якими позовні вимоги задоволено, відтак встановлене пунктом 1 частини п’ятої статті 361 КАС України обмеження «якщо рішення суду ще не виконане» стосується саме рішень про задоволення позовних вимог.

При цьому, таке обмежене ніяким чином не стосується рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, для яких діє загальне правило перегляду згідно частини першої статті 361 КАС України.

Таким чином, порівняльний аналіз змісту частини частини першої та пункту 1 частини п’ятої статті 361 КАС України дозволяє зробити висновок, що за виключними обставинами з цих підстав можуть бути переглянуті:

-          рішення, якими позов задоволено, однак які ще не виконані;

-          рішення, якими в задоволенні позову відмолено.

Такими чином, передбачені пунктом 1 частини п’ятої статті 361 КАС України підстави перегляду судових рішень за виключними обставинами не впливають на можливість такого перегляду рішень, якими в задоволені позову відмовлено.

3.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 129 Конституції України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом є одним із основних засад судочинства.

Відповідно до статті 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Така місія адміністративного судочинства основними позивачами у публічно-правових спорах визначає фізичних та юридичних осіб, а відповідачами – суб′єктів владних повноважень.

Тлумачення пункту 1 частини п’ятої статті 361 КАС України, від якого необхідно відступити, передбачає, що перегляду підлягають лише ті судові рішення, якими позовні вимоги задоволено. Тобто ті, які постановлено на користь фізичних чи юридичних осіб, однак не на користь суб′єктів владних повноважень.

Натомість, рішення, якими відмовлено у позові, тобто ті, які постановлено не на користь фізичних чи юридичних осіб, однак на користь суб′єктів владних повноважень, перегляду не підлягають.

Такий підхід у визначенні права на перегляд судових рішень за виключними обставинами обмежує в такому праві усіх позивачів, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, ставить їх порівняно з відповідачем у нерівне становище, відтак порушує конституційний принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом.

Крім того, станом на час розгляду цієї справи на розгляді Конституційного Суду України перебуває конституційна скарга Петричука О.А. щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України. 

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необхідність відступу від висновку об′єднаної палати щодо застосування пункту 1 частини п’ятої статті 361 КАС України, сформованого у постанові від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18.

За правилами частини 2 статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об’єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об’єднаної палати.

Відповідно до статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п’ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.

Враховуючи, що за приписами частини 2 статті 346 КАС України повноваженнями на відступ від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі об’єднаної палати, наділена саме об’єднана палата, тому клопотання позивача підлягає частковому задоволенню. 

Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити частково.

Cправу №120/6735/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, передати на розгляд об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                

О.П. Стародуб          

Я.О. Берназюк 

В.М. Шарапа