Події останніх днів, пов'язані з уже ухваленим Рішенням КС щодо конституцйності окремих положень антикорупційних законів, стали тлом, на якому запалало вогнище політико-правової кризи...
Питання оптимального поділу державної влади на окремі гілки та функціонування у нашій політичній системі важелів "стримування і противаг" залишається протягом всіх майже 30 років сучасної державності України вкрай актуальною.
До неї додається ще одна, не менш актуальна проблема - ріень професійної відповідальності суддів і журналістики. Відповідальності, суттю якої є не покарання чи заохочення, а - здатність носіїв правничої і журналістської професій звітувати перед собою і суспільством за власні думки, слова і вчинки.
Прес-конференції і виступи останніми днями голови КС Олександра Тупицького та Ігоря Сліденка, а сьогодні - публікація в "Дзекалі тижня" проекту можливого рішення КС у питаннях "земельної реформи", яке було надано виданню ще одним суддею КС - Сергієм Сасом (див.: https://zn.ua/ukr/UKRAINE/zemelna-reforma-suddja-ksu-zvernuvsja-do-ukrajintsiv-ta-pokazav-proekt-rishennja-shchodo-tlumachennja-statej-konstitutsiji.html) стали яскравим свідченням вкрай низкого рівня такої відповідальності цих повноважних осіб за свої думки і слова, які лише додають "паличок" у розпалене вогнище...
Як можна було подати заяву про добровільну відставку з посади і продовжувати виконувати повноваження судді.. та ще й доповідача у справі і брати участь в його ухваленні..?
Як можна було виносити в публічний простір проект рішення КС, який знаходиться на етапі ухвалення фактично у "нарадчій кімнаті" і голосувати в подальшому "за/проти" певне рішення..?
Не розумію! Лише корпоративні політичні і власні інтереси могли стати мотивами і причинами такої поведінки суддів, які присягали на відданість інтересам народу і держави, а не окремих осіб чи олігахічно-політичних кланів...
На моє переконання, будь-яка реформа у сфері правової системи, пов'язана з кадровою політикою відносно тих, хто має втілювати в життя ідеї реформи, повинна будуватись не на принципах: "політичних/корпоративних квот чи персональної відданості тим, хто тебе рекомендує і призначає на посаду ", а лише на принципах: "професіоналізму, честі й гідності".
Тим більше - для суддів - такий підхід має бути єдино прийнятним!
Попереду кропітка і довготривала робота суспільства і політиків, спрямована на кардинальну зміну парадигми мислення і діяльності, а не лише на красиві та правильні слова і піар-акції...
Завдань надзвичайно багато, але чи наявна політична воля на їх вирішення у правовий спосіб. Єдина позитивна новина - це те, що конкурс на заміщення вакантних посад 06 листопада не відбувся.
Саме тому вирішення тут не може бути одномірним.
Конституційні конфлікти завжди мають позитивну сторону, і саме на ній треба зараз зосередитися. Інститут конституційного контролю має отримати потужний поштовх до розвитку тепер через таке зосередження уваги на собі. І хай серед понад 20 законопроектів, поданих з цього питання протягом тижня, є переважно законодавчий спам, - все одно проявляються конструктивні пропозиції щодо номінування суддів КСУ лише за конкурсними процедурами поза політичних квот, унормування конституційного провадження законом, вирішення питання щодо кворуму тощо. Багато є проблем щодо дієвості інституту конституційної скарги, дисциплінарної відповідальності суддів, процесуальної взаємодії з судами загальної юрисдикції тощо. Тут попереду багато системної роботи