Корпорація як конституційний актор

Феномен корпорації, з огляду фінансових, інформаційних та економічних спроможностей, у конституційному праві має значення зі сторони посутнього конституційного актора, а не лише як юридичної особи і суб’єкта правовідносин. Вплив корпорації на формування нових трендів у розвитку конституційного права можливо виділити у таких двох аспектах.

Тягле посилення концепції корпоративної особистості

Свого часу спільноту в Сполучених Штатах сколихнули рішення Верховного Суду, якими визнали за корпораціями права першої поправки до Конституції, зокрема, на свободу слова, включаючи право на здійснення необмежених політичних внесків (Citizens United v. FEC) та право на свободу релігії (Burwell v. Hobby Lobby Stores, Inc.)  [1], у зв’язку із чим все частіше дискурс припускає поширення прав людини на корпорації та включення до corporate personhood прав, які раніше визнавались винятково за фізичною особою.

У першій справі суддя Кенеді від суду написав, що заборона на незалежні корпоративні витрати (пов’язані з політичною рекламою та демонструванням підтримки) є забороною свободи слова. Обмеження суми коштів, які людина чи група людей може витратити на політичну комунікацію протягом кампанії є обов’язковим зменшенням кількості вираження поглядів, що обмежує кількість обговорюваних питань, їх глибину вивчення та розмір авдиторії [2].

Хоча у своєму рішенні щодо визнання свободи слова за корпораціями суд прямо не прирівняв корпорацію до людини, проте передумовою служила теза, що корпорація є персоною, яка користується такими ж правами свободи слова, як і люди [3]. Це свідчить про значний вплив, які мають корпорації по відношенню до політичної влади, що дозволяє їм лобіювати свої інтереси при вирішенні питань конституційного права і при формуванні персонального складу органів публічної влади завдяки власним фінансовим впливам. 

Чи означає це, що корпорації можуть позначатися на відборі певних осіб за необхідними морально-етичними критеріями? Йдеться про ідеологічні аспекти, як от: надання переваги у дискусійному (важкому) спорі на користь компанії, а не людини; погляди на розвиток новітніх технологій; бачення антимонопольного законодавства тощо. Є достатньо підстав вважати, що визнання за корпораціями прав першої поправки щодо свободи слова убезпечить можливість їх значного впливу на виборчі кампанії, з використанням великих ресурсів. Понад те, це є демонстрацією тренду у конституційному праві щодо соціальних ролей людини та корпорації.

У другій справі суддя Аліто зазначив, що коли статутні чи конституційні права поширюються на корпорації, мета полягає у захисті прав людей, пов’язаних з корпорацією. Захист корпорацій (у цій справі) є захистом релігійної свободи людей, хто володіє і контролює ці компанії. Загалом справа стосувалась незгодою корпорацій включати у медичну страхівку працівників виплати, які суперечать релігійним переконанням власників [4]. Хоча суд не дійшов до розгляду першої поправки, визнавши порушення закону про релігійну свободу, водночас підтвердив, що корпорації можуть бути суб’єктом захисту релігійної свободи.

Ці справи демонструють не так вирішення конкретних спорів, як є одними з тих, що свідчать про тенденції, де останні відіграють чи не найзначнішу роль в обговорюваному контексті.

Корпорації як гаранти прав людини

Корпорації в якості конституційних суб’єктів можна розглядати і в іншому сенсі, як недержавних акторів, які приймають на себе деякі функції держави і постають поряд із державою відповідальними за дотримання і гарантування прав людини.

Розглянемо такий приклад. Конституція Південно-Африканської Республіки передбачає право кожного на доступ до достатньої кількості води (стаття 27) [5]. Однак внаслідок приватизації водних об’єктів корпораціями, які здійснюють відповідне водозабезпечення, таке право може бути порушене через довільне відключення води або прийняття дискримінаційного підвищення на неї ціни. Фактично, недержавні суб’єкти надають послуги, які є основними для виживання людини, а відтак їх дії мають глибокий вплив на права людини, у зв’язку із чим, ці суб’єкти повинні виконувати свої конституційні обов’язки. Поряд із обов’язками держави щодо врегулювання питань із гарантування основоположного права людини, Конституція Південної Африки направлена не тільки на публічну сферу, вона надає зобов’язання недержавним суб’єктам, застосовуючи горизонтальний ефект. Тобто, поряд із державою, приватні водні компанії (корпорації) повинні забезпечити право людини на доступ до води [6].

На сьогодні продовжуються дискусії щодо відповідальності корпорацій за порушення прав людини і на міжнародному рівні, зокрема, щодо обвинувачення у вчиненні міжнародних злочинів (включаючи злочини e сфері прав людини, такі як тортури, злочини проти людяності тощо) [7]. Діяльність транснаціональних промислових корпорацій зчаста може бути направлена на порушення екологічних прав, а самі корпорації можуть здійснювати примусову працю людей, через що, очевидно, необхідно шукати ефективні механізми про їх належну відповідальність.

Наразі проблема полягає скоріше у тому, що корпорації, зокрема транснаціональні, мають достатній вплив на втручання у засадничі конституційні права. В цьому сенсі не слід обмежуватись наявними конституційним чи міжнародним правом, оскільки достатньо стрімкий розвиток доктрини транснаціонального конституційного права очевидно бути зачіпати феномен світових корпорацій. Цілком ймовірно, що тенденція може розвиватись у напрямі, за яким корпорації можуть набути класичного статусу відповідачів по дотриманню зобов’язань із захисту і гарантування прав людини, поряд із державами. В цьому сенсі важливою буде співвідношення ролей держави і корпорації, де держава наразі має першочергові обов’язки і, можливо, такий статус повинен за нею залишитися.

Джерельник:

1.     Kirsch S. Imagining Corporate Personhood. Political and Legal Anthropology Review. Vol. 37. № 2. P. 207.

2.     Citizens United, appellant v. Federal, Election Commission, 558 U. S. (2010).

3.     Ripken Susanna Kim. Citizens United, Corporate Personhood, and Corporate Power: The Tension between Constitutional Law and Corporate Law. U. St. Thomas J.L. & Pub. Pol. Vol. 6 Issue 2. 2012. P. 286.

4.     Burwell v. Hobby Lobby Stores, inc., 573 U. S. (2014).

5.     Constitution of the Republic of South Africa, 1996.

6.     Welch, Anna R. Obligations of State and Non-state Actors Regarding the Human Right to Water Under the South African Constitution. Sustainable Development Law & Policy. Winter 2005. P. 60-64.

7.     Clapham, Andrew. Human Rights Obligations for Non-State-Actors: Where are We Now? 2017. P. 17. Forthcoming in Doing Peace the Rights Way: Essays in International Law and Relations in Honour of Louise Arbour, edited by Fannie Lafontaine and François Larocque, to be published by Intersentia.

8.     Picture: https://www.thebritishacademy.ac.uk/programmes/future-of-the-corporation/