Рішення Конституційного Суду Литви від 25.10.2011 року у справі щодо наслідків визнання закону неконституційним

Рішення Конституційного Суду Литви від 25.10.2011 року у справі щодо наслідків визнання закону неконституційним 

 

Справа за зверненнями окружного адміністративного суду Вільнюса, в яких суд поставив під сумнів конституційність статті 72 Закону про Конституційний Суд Литви, згідно із якою закон, визнаний неконституційним, перестає застосовуватись з дня ухвалення рішення КС. Також в цій нормі зазначено, що рішення, які ухвалені на підставі закону, який визнаний неконституційним, не підлягають виконанню якщо вони не були виконані до набрання сили відповідним рішенням Конституційного Суду.

 

Окружний суд поставив під сумнів конституційність цієї норми в аспекті того, що вона забороняє і не передбачає можливість втрати чинності законом з дати його ухвалення (тобто ретроактивно). Крім цього, суд оскаржує конституційність норми про "не виконані рішення" оскільки з неї не зрозуміло про які саме "рішення" йдеться. В своїх зверненнях Окружний суд аргументує необхідність "ex tunc" (зворотної в часі) дії рішень Конституційного Суду і запитує про те, чи не виникає необхідність вказівки на певний зворотний в часі ефект рішень КС хоча б в окремих категоріях справ (зокрема, в соціальних спорах). 

Суд також вказує, що оскільки в Конституції немає прямої заборони на зворотну в часі дію Конституційного Суду, то на його думку в законі така можливість мала б бути передбачена.

 

Представник Сейму заперечив проти звернень Окружного суду зазначаючи, що оскільки в Конституції вказано, що неконституційні закони перестають застосовуватись з дня ухвалення рішення КС, то таке положення насправді прямо встановлює заборону на ретроактивну дію рішень Конституційного Суду. Більше того, представник Сейму вказує, що це де-факто давало б Конституційному Суду "право знищити стабільність правової системи" (цитата дослівно). Оскільки рішення КС мають силу закону, то на них так само поширюється заборона зворотної дії в часі.

 

Конституційний Суд підтримав довід представника Сейму про те, що оскільки в Конституції встановлена перспективна дія рішень Конституційного Суду, то у законодавця не виникає обов’язку запроваджувати регулювання, яке дозволяло б ретроактивну їх дію.

Разом з цим, перспективна дія рішень КС не обмежує Сейм в праві запроваджувати після ухвалення рішення Конституційного Суду таке нове законодавче регулювання, яке б було спрямовано на усунення негативних наслідків, завданих неконституційним законом. Тобто, законодавець може ухвалювати такі нові закони, які будуть стосуватись подій, які мали місце до ухвалення рішення Конституційного Суду. Таке законодавство має прийматись з урахуванням суспільного інтересу*, принципів правової визначеності і правової безпеки. Таке законодавство має ухвалюватись виходячи з принципу "зворотна сила правових актів не допускається, якщо тільки положення суб'єктів права не може бути покращено без шкоди для інших суб'єктів права".

 

Прикметно, що розглядаючи цю справу Конституційний Суд аналізує конституції інших країн Європи (Словенії, Польщі, Німеччини, Іспанії, Латвії і тп), а також посилається на практику інших конституційних судів.

 

__________________________________

* - під суспільним інтересом в цивілізованих країнах розуміється в першу чергу інтерес держави, яка діє від імені громадян. Оскільки завдання негативних наслідків для держави завдає негативні наслідки всім громадянам країни, то інтереси держави також повинні враховуватись.