Свобода асоціацій і право не бути членом об’єднання (практика Конституційних судів Чехії і Литви)

1. Рішення Конституційного Суду Чехії від 14.10.2008 року, ухвалене за конституційним поданням 

Справа стосувалась закону про примусове членство докторів у Чеській медичній палаті. В поданні вказувалось, що це положення суперечило конституційному праву на свободу асоціацій, зокрема праву не бути членом об’єднання чи асоціації.

Вирішуючи цю справу Конституційний Суд звертається до своєї попередньої практики, де він вже визнавав конституційним обов’язкове членство ветеринарів у відповідній палаті. Суд вказував, що у держави може бути публічний інтерес для особливого регулювання окремих "вільних професій", які стосуються суспільно важливих сфер.

Посилаючись також на практику ЄСПЛ суд приходить до висновку, що хоча Медична палата і є самоврядною організацією, проте вона була заснована законом для виконання публічних функцій. Маючи статус "корпорації публічного права", Палата не охоплюється конституційним правом на свободу асоціацій, так як вона взагалі не являється асоціацією (громадським об’єднанням, організацією) за смислом конституційного регулювання. Тому оскаржений закон не суперечить Конституції в цій частині.

 

2. Рішення Конституційного Суду Литви від 11.09.2020 року, ухвалене за конституційною скаргою

Справа стосувалась оскарження примусового членства сертифікованих архітекторів в Палаті архітекторів, яка за законом є професійною самоврядною організацією. Згідно із законом будь-яка особа, яка набуває статусу сертифікованого архітектора, автоматично і без її згоди набуває членство в Палаті, при цьому незалежно від того, чи здійснює вона в подальшому діяльність як архітектор. Заявник вказував, що таке положення порушує негативний аспект права на свободу асоціацій (т.е. право не бути членом асоціації чи громадського об’єднання).

Вирішуючи цю справу Конституційний Суд вказує, що право не бути членом асоціації (партії, громадського об’єднання, організації, тощо) є важливою складовою конституційного права на свободу асоціацій, так як відображає головний принцип реалізації такого права - добровільність участі особи у певній діяльності і заборони примусової участі у політичній, суспільній діяльності. В доктрині КС Литви це право поширюється на всі без виключення недержавні асоціації і об’єднання незалежно від того, чи утворені вони законом і чи виконують вони публічні функції. Це право, тим не менше, може бути обмежене з дотриманням легітимної мети і пропорційності.

Конституційний Суд підтвердив застосовність в цій справі "свободи асоціацій" до Палати незважаючи на її публічний статус: суд відзначає, що професія архітектора є "контрольованою державою", так як архітектори виконують публічну функцію, довірену їм державою (будівництво, територіальне планування, захист культурної спадщини). Із цього слідувало, що примусове членство в Палаті було виправданим легітимною метою, яка полягала в забезпеченні кваліфікаційного рівня архітекторів, дотримання ними професійних стандартів, тощо.

Поряд із цим, закон не розмежовує архітекторів, які здійснюють діяльність і які її не здійснюють, зобов’язуючи бути членами Палати всіх архітекторів. Тому Конституційний Суд дійшов висновку, що втручання у права є непропорційним і оспорений закон є неконституційним в тій мірі, в якій він зобов’язує бути членами Палати тих сертифікованих архітекторів, які де-факто архітекторської діяльності не здійснюють.